Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Наративна психологія виникла у 1970-х – 1980-х роках і є досить новим не лише в Україні, а й у світі видом психологічної практики. У нас набагато частіше зустрічаються психологи, які працюють у гештальт-підході, когнітивно-поведінковому напрямку, психоаналізі, арт-терапії тощо. У чому ж основні відмінності наративної психології?
Коли жінки здобули виборче право, право на освіту та професійне самоздійснення, це здавалося величезним досягненням фемінізму: передбачалося, що тепер сфера самореалізації жінок більше не буде обмежена знаменитим тріо кухня-церква-діти, і жінка сама зможе обирати, як їй будувати власне життя.
Великим лихом нашого часу є засилля закликів: схуднути за 30 днів реально! Поліпшіть свій зовнішній вигляд та життя налагодиться! Декілька сеансів і ваші зморшки розгладяться, а обличчя стане як у 20 років! Вони звучать звідусіль, із завидною регулярністю транслюючи думку, що, а) без усіх цих «покращень» ви, м’яко кажучи, не дуже, б) усі ваші проблеми в житті через цю вашу «не дуже» зовнішність, в) ви можете стати схожими на лялечок з реклам, і, якщо не займаєтеся поліпшенням своєї зовнішності (тобто підгонкою свого зовнішнього вигляду під стереотипи краси, що нав’язуються), то ви ліниві, безвільні і, взагалі, негодні.
Дж. Фрідман та Дж. Комбс, відомі наративні терапевти, у своїй книзі «Конструювання реальності. Історії та оповідання як психотерапія» пропонують уявити читачам ситуацію, де чоловік і жінка, які дивом вижили в результаті екологічної катастрофи, починають закладку нового суспільства.
Продовжуючи серію публікацій про те, як впливають соціально-культурні особливості на побудову індивідуальних життів у різних країнах, пропоную на цей раз розглянути Іспанію. Чим цікавий іспанський варіант конструювання життя?
Перше, що впадає у вічі після приїзду до Чорногорії (ну після краси природи, звичайно), це неквапливість чорногорців. Немає метушні, хаосу, різких рухів. Люди на вулиці не мчать, застромивши у вуха навушники, з метою в очах і вогнем у серці. Вони пливуть як кораблі, встигаючи навіть дорогою на роботу насолодитися краєвидами, зазирнути в обличчя перехожих, поговорити з ними про щось значуще і не дуже.
Головне правило японського варіанта «ось так треба жити» – НІКОМУ НЕ ЗАВАЖАТИ. Тут не прийнято фотографувати та фотографуватися у музеях та на виставках. Не тому, що шкода. Просто щоб не загороджувати експонати. Тут не прийнято говорити телефоном у громадських місцях. Ні, не через якісь там хвилі, а просто, щоб не відволікати оточуючих. Не прийнято підходити і питати, в чому річ, у людини, яка лежить на тротуарі. Хто зна, чому вона там лежить? Може не тому, що їй погано. А тому що їй так подобається. І це зовсім не байдужість. Це такий вияв поваги.
Ароматний запах кави, круасани, романтична музика, незліченні художники з мольбертами… І, звісно, француженки. Які виглядають абсолютно ідеально – одяг, макіяж, зачіска, підбори – навіть якщо біжать у магазинчик за кілька метрів від будинку або просто вигулюють своїх собачок… Ви теж так уявляєте собі Францію? Отже, ми дивилися одні й самі фільми)).
А що ж насправді?
Цього разу до вашої уваги пропонуються ІЖАКИ країни, в якій практично немає інакомислення, не існує жовтої преси, до недавнього часу було заборонено Skype, заблоковано Facebook та багато інших сайтів. Отже, як конструюють своє життя араби?
Цього разу подивимося на «прийнятне-неприйнятне», «нормальне-ненормальне» та «добре-погане» китайською. Як живуть нащадки найдавнішої цивілізації?