Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Аксіома «Відносини без довіри неможливі» найчастіше розуміється як «Якщо я довіряю, значить, стосункам бути».
Але є ще довіра іншого до нас. І недовіра іншого також є.
З цього випливає дуже важливий висновок: відносини з людиною,
Ясність лише для дорослих людей.
Вона не потрібна, якщо світ навколо – одна велика утроба, яка тобі все винна і так, без твого прохання, вираженого словами через рот. Оточуючі мають самі здогадатися та зробити. Якщо насправді люблять, звісно.
Знаєте, чому так складно навчитися вибудовувати свої кордони? Тому що головною причиною порушених кордонів є страх самотності. Якщо людині здається, що лише ціною відмови від себе – від своїх бажань, потреб, точок зору, переконань тощо – вона може мати близькі стосунки з іншою людиною, то вона постійно перебуває в ситуації вибору між «близькістю, але без Я» і «Я, але без близькості».
Багато проблем із комунікацією пояснюється дуже просто — її відсутністю. Дивно, як часто люди цього не помічають. Вони взаємодіють з іншими з твердою впевненістю в тому, що оточуючі апріорі думають і відчувають таким же чином, знають те саме, що вони самі.
Знаєте, хто найбільше бреше своїм дітям? Найлюблячі батьки. Неймовірно сильно люблячи, вони намагаються захистити своїх дітей від болісних переживань та душевних страждань і саме тому приховують від них правду… Надаючи цим «ведмежу послугу».
Кожен із нас знає вчення Ч. Дарвіна про походження та еволюцію видів. З’явившись у середині 19 століття, воно стрімко захопило людські уми і, міцно влаштувавшись у шкільних підручниках, стало основним фреймом розуміння походження, існування та зміни всієї різноманітності існуючих нині організмів. Не лише особин світу тваринного, а й соціального. Не лише у сфері природи, а й у сфері людських взаємин.
Критика – штука корисна та потрібна. Вона дає нам зворотний зв’язок про те, що ми робимо, і допомагає нам це робити ще краще. Вважається, що дорослі люди повинні вміти витримувати критику: вислуховувати її з вдячністю, брати до уваги і наступного разу враховувати. Ну, чи не зважати, якщо для цього є аргументи. А якщо вона сприймається болісно, то той, кого критикують, має проблеми з самооцінкою. Наслідком такого «вважається» стає те, що навіть якщо критика нас ранить і зачіпає, ми посміхаємося, вислуховуючи неприємні для себе речі і говоримо «дякую, наступного разу я постараюся», хоча намагатися якраз більше й не хочеться. Або, навпаки, агресивно пручаємося, і вся користь такого погляду-з-боку проходить повз.