13.03.2018 · Olga Kliapets ·
ЇЖАКИ і ЛЮДИ. Чорногорія
Перше, що впадає у вічі після приїзду до Чорногорії (ну після краси природи, звичайно), це неквапливість чорногорців. Немає метушні, хаосу, різких рухів. Люди на вулиці не мчать, застромивши у вуха навушники, з метою в очах і вогнем у серці. Вони пливуть як кораблі, встигаючи навіть дорогою на роботу насолодитися краєвидами, зазирнути в обличчя перехожих, поговорити з ними про щось значуще і не дуже.
Хоча значуще для них усе. Настільки значуще, що все інше (при цьому теж значуще!), може зачекати. Ніщо не заслуговує на поспіх і гонку. Навіть якщо йдеться про надання послуг, замовлених ще минулого тижня… «Скоро» – скажуть вам з усмішкою, якщо вам спаде на думку прийти і зажадати машину, на якій ви згідно з договором мали ще вчора виїхати оглядати пам’ятки в іншому місті. І таке це «скоро» благосне, що хочеться рознести агентство до чортової матері… Так, людям, які живуть із записником, тут важко… Але тільки спочатку.
Через деякий час приходиш до розуміння, що справді все в цьому житті може почекати свого часу. Навіть якщо цей час не настане ніколи. Просто якщо він не настане, може, це й не було таким вже й важливим? Адже життя – безперервна низка різних моментів і моментиків … і якщо не помічати їх у повсякденній метушні, не вміти отримувати від них задоволення, то навіщо тоді взагалі жити?
Тут практично «шкірою» розумієш філософію «slow life». Тому якщо у вас проблеми із уповільненням, раджу провести в Чорногорії хоч пару тижнів. Дуже терапевтично. Хоча не факт, що після вашого повернення додому ваш роботодавець зрадіє таким особистісним змінам… Чорногорцям простіше – адже їхні начальники також чорногорці.
«Slow life»-стиль тут проявляється не лише у роботі. Чорногорці дуже багато часу проводять із сім’єю, і при цьому отримують задоволення від маленьких та великих приємностей. Папи запросто беруть дітей із собою на роботу, і там замість виконання службових обов’язків можуть довго з ними грати чи малювати. Цілком нормальним також вважається відставити роботу, закрити офіс, якщо раптом зайшов хтось із друзів, і вирушити з ним пити каву до найближчого кафе. І начебто сприйняття життєвого успіху тут схоже на наше – «квартира-машина-гарна зарплата» – але для душевного щастя чорногорця набагато важливіше мати гарні стосунки в сім’ї та з друзями, ніж «перемогти конкурентів».
Взагалі, відносини чорногорців із друзями – це окрема історія. Тут цілком прийнятно заявитися до когось у гості абсолютно будь-коли, навіть не попереджаючи про свій візит. І вдень, і вночі тебе радісно приймуть, скасують будь-які свої плани (якщо це слово, звичайно, може бути застосовано до чорногорців у принципі), нагодують-напоять, випитають про все на світі, докладно розкажуть про себе і відпустять тільки в обмін на обіцянку незабаром знову прийти. При цьому друзів у чорногорців зазвичай дуже багато. Незрозуміло, як вони встигають ще щось? І при цьому всі все про всіх знають.
Така «гумовість» особистих кордонів проявляється і в сімейному житті. У Чорногорії не прийнято, коли подружжя проводить дозвілля окремо. Не прийнято ділити життя на «особисте» та «сімейне». Та й сім’я тут найчастіше далеко не нуклеарна (мама-тато-діти), а включає величезну кількість близьких і далеких родичів. І при цьому навіть двоюрідна онукова племінниця має бути в курсі найменших сімейних негараздів, і не сказати їй про них – означає завдати серйозної образи. Тому якщо раптом що – всі друзі-знайомі активно і терміново включаються до вирішення проблем, що виникли. Може, з цієї причини Чорногорія – країна, в якій найнижчий відсоток розлучень у Європі? З такою соціальною підтримкою… спробуй ще розлучись!
Не прийняті ранні шлюби, середній вік молодих – 30 років. Дітей у сім’ях не менше трьох та їх наявність – головна ознака її «нормальності». Відповідно, відсутність стає предметом докладання зусиль численної рідні) У сім’ях найчастіше панує патріархат: заміжні жінки дружать тільки з жінками (дружити з чоловіком вважається непристойним). Не сидять компаніями у кафе (можна тільки з чоловіком!). Не носять яскравого і помітного одягу (короткі спідниці і підбори стають виключно вечірнім вбранням, яке «вигулюється» тільки під чоловіковим пильним поглядом). Дуже рідко працюють і здебільшого займаються домом та дітьми.
Цікаво, що за такого «домострою» залицяються у Чорногорії до майбутнього партнера по шлюбу саме жінки. І їм доводиться дуже «попітніти», щоб спочатку звернути на себе увагу, а потім ще й утримувати її досить довго – адже від заручення (яке досі поширене в Чорногорії) до весілля найчастіше минає чимало часу. А чоловіки не надто поспішають. Може, бояться? Одруження тут – крок відповідальний: адже потім за цю жінку доведеться відповідати перед усією її величезною «групою підтримки»!
Думаю, що на цьому перелік особливостей чорногорського варіанта «жити нормально» не закінчується. Тож, якщо вам є що додати, буде дуже цікаво!
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: slow life, конструювання життя, норми, норми життя, прийнятно, соціальні норми, суспільна думка, успішність, Чорногорія Рубрики: Про життя
