Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Хоча всі сміються з теми родичів, яким не подобаються зміни, які відбуваються з людиною після звернення до психолога, насправді найчастіше «потерпілою» стороною є чоловік/дружина.
Що, в принципі, і зрозуміло.
Відносини вже є, вони, навіть якщо й погані, проте стабільні і знайомі; вибудовувалися, зокрема, виходячи з звичних і зрозумілих кожному патернів поведінки.
Знайома тут, дізнавшись, що я психолог і працюю зараз із біженцями, запитала, що допомагає мені не вигорати. Особливо з огляду на те, які історії можна почути від людей, які втекли від війни, часто під обстрілами, часто з окупованих територій.
Класне питання для мене – таке питання, завдяки якому стає видимим те, що до нього не помічалося. Я ж психолог, який практикує в наративному підході)
Отже, що?
«Скільки часу займе робота з вами?» – питання, яке я ненавиджу. Тому що я ніколи не знаю на нього відповіді. Єдине, що я можу сказати, це те, що мій перший «заплив» тривав 3,5 роки.
Багато людей приходять у терапію за екшеном. І – передбачувано – швидко розчаровуються…
Де драма? Де емоції? Де просвітлення, ось ці ось інсайти-блискавки, що пронизують від маківок до самих п’ят, після яких відразу стає все ясно і зрозуміло настільки, що життя тут же круто розвертається?!
Я почала медитувати, коли мені було дуже погано – ось просто по всіх напрямках, глобально та цілком – і при цьому навіть припустити, з чого почати це величезне «погано» розгрібати, вирішувати, що з ним робити взагалі, я не могла.
Погано було все: моє самопочуття, мій настрій, мої взаємини, моя робота.
Може скластися враження, ніби я вважаю постійну психотерапію єдино правильним і можливим варіантом щасливого/гармонійного/ здорового життя (і/або шляху до нього). В принципі, це було б логічно – адже я практикуючий психолог, і надання психологічних послуг – мій хліб та мої сукні))
Однак, насправді, я зовсім не хочу отримати вас у клієнти на віки вічні.
Отримала негативний відгук про свою роботу. Точніше, не про саму роботу навіть, а про її стиль. Ще точніше про те, що «сильно дістаю домашніми завданнями» (пряма цитата).
Ну що я можу з цього приводу сказати?
Перше. Мені приємно. Правда, приємно. Хоч начебто і людина після трьох консультацій перестала зі мною працювати
Повернення себе має жахливий побічний ефект – страшну непереносимість усіляких ігрищ, маніпуляцій, знецінення, прихованої агресії та ін. стратегій, що часто зустрічаються в людському повсякденному спілкуванні. Ти їх потім практично відчуваєш шкірою, розпізнаєш ще на підльоті, впізнаєш прямо з перших нот.
Я завжди активно використовувала письмові практики в якості домашніх завдань, які даю своїм клієнтам. Але лише кілька років тому, натрапивши на роботи А. Прогоффа, Дж. Пеннебейкера та Д. Кутузової, усвідомила всю їхню міць. Тепер я рекомендую письмо вже не лише як «добавку», але й як «самостійну страву». Та й сама тепер багато пишу))
Письмо – справді дуже корисна штука.
Я нічого не раджу своїм клієнтам.
По-перше, тому, що кожна ситуація, кожне питання, з яким звертається клієнт, унікальні, і те, що спрацювало у когось у моїй практиці або в практиці колег один раз, може виявитися не тільки неефективним, а й шкідливим у Вашому конкретному випадку.