Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Хоча всі сміються з теми родичів, яким не подобаються зміни, які відбуваються з людиною після звернення до психолога, насправді найчастіше «потерпілою» стороною є чоловік/дружина.
Що, в принципі, і зрозуміло.
Відносини вже є, вони, навіть якщо й погані, проте стабільні і знайомі; вибудовувалися, зокрема, виходячи з звичних і зрозумілих кожному патернів поведінки.
Ви ж знаєте, що вампір не може увійти до дому, якщо його не запросити? Так і тут ніхто не може пити нашу кров, якщо ми самі не дозволяємо це робити.
Особисто я не завжди можу озвучити іншій людині своє прохання. Нагадаю: це я (!) – та, яка завжди всім каже: «Гей, давай-но словами через рот!», «Ясність і прозорість – наше все» тощо. Дуже сама собі дивувалася і все намагалася зрозуміти, де ж собака порився:)
Як можна було так помилятися …дцять років?, Куди я, взагалі, дивився/лася?, Про що думав/ла?, Як можна було це не бачити? – ці та інші подібні їм думки відвідують голови людей, які ухвалили рішення про розлучення через ен-нну кількість спільно прожитих років. Начебто розлучення – наслідок зробленої в минулому помилки та тривалого ігнорування її наслідків.
Ясність лише для дорослих людей.
Вона не потрібна, якщо світ навколо – одна велика утроба, яка тобі все винна і так, без твого прохання, вираженого словами через рот. Оточуючі мають самі здогадатися та зробити. Якщо насправді люблять, звісно.
Довгий час я не могла поєднати в голові «жити так, як хочу» і «жити так, як треба, – роблячи те, що необхідно». Вже начебто і на практиці, у своєму власному житті поєднала, а в голові, ось так, щоб можна було виразно пояснити словами, все не могла.
Розлучення – складний час. Адаптуватись до нового життя дуже непросто. Особливо для дітей. Адже вони не завжди навіть можуть зрозуміти причини того, що відбувається…Та й саме усвідомлення того, що від них, по суті, нічого не залежить, теж саме по собі те ще випробування… Звичний життєвий світ летить у тартарари, попереду незрозуміле майбутнє, і яким тепер стане життя, абсолютно незрозуміло.
Іноді запити клієнтів ставлять мене в глухий кут. Наприклад, ось такий (з дозволу клієнтки) – Ви могли б допомогти мені розвинути почуття гумору?
Після хвилинної паузи («ееее..»), згадую: треба ж прояснити, що людина має на увазі!
Знаєте, чому так складно навчитися вибудовувати свої кордони? Тому що головною причиною порушених кордонів є страх самотності. Якщо людині здається, що лише ціною відмови від себе – від своїх бажань, потреб, точок зору, переконань тощо – вона може мати близькі стосунки з іншою людиною, то вона постійно перебуває в ситуації вибору між «близькістю, але без Я» і «Я, але без близькості».
У сім’ї задовольняються наші основні психологічні потреби – у коханні та прийнятті. Однак це не єдиний «бонус» сімейного життя. Близькі взаємини дозволяють нам бути набагато «могутнішими» і вирішувати завдання, які не під силу одинакам.