Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Ви ж знаєте, що вампір не може увійти до дому, якщо його не запросити? Так і тут ніхто не може пити нашу кров, якщо ми самі не дозволяємо це робити.
Моя стрічка сповнена марафонів вдячності – люди беруть на себе зобов’язання на протязі якогось часу практикувати вдячність іншим людям, які щось внесли в їхнє життя, якось його змінили тощо. Як на мене – супер-практика. Буддисти вважають навіть, що вдячність – здатність розпізнавати благо і відчувати подяку за отримане – один із найважливіших шляхів, що ведуть до щастя. Такий «вдячний» фокус дуже «заточує» на тому, щоб бачити хороше, і жити у відповідному – вдячному – стані.
«Скільки часу займе робота з вами?» – питання, яке я ненавиджу. Тому що я ніколи не знаю на нього відповіді. Єдине, що я можу сказати, це те, що мій перший «заплив» тривав 3,5 роки.
Багато людей приходять у терапію за екшеном. І – передбачувано – швидко розчаровуються…
Де драма? Де емоції? Де просвітлення, ось ці ось інсайти-блискавки, що пронизують від маківок до самих п’ят, після яких відразу стає все ясно і зрозуміло настільки, що життя тут же круто розвертається?!
Може скластися враження, ніби я вважаю постійну психотерапію єдино правильним і можливим варіантом щасливого/гармонійного/ здорового життя (і/або шляху до нього). В принципі, це було б логічно – адже я практикуючий психолог, і надання психологічних послуг – мій хліб та мої сукні))
Однак, насправді, я зовсім не хочу отримати вас у клієнти на віки вічні.
Отримала негативний відгук про свою роботу. Точніше, не про саму роботу навіть, а про її стиль. Ще точніше про те, що «сильно дістаю домашніми завданнями» (пряма цитата).
Ну що я можу з цього приводу сказати?
Перше. Мені приємно. Правда, приємно. Хоч начебто і людина після трьох консультацій перестала зі мною працювати
Повернення себе має жахливий побічний ефект – страшну непереносимість усіляких ігрищ, маніпуляцій, знецінення, прихованої агресії та ін. стратегій, що часто зустрічаються в людському повсякденному спілкуванні. Ти їх потім практично відчуваєш шкірою, розпізнаєш ще на підльоті, впізнаєш прямо з перших нот.
Я нічого не раджу своїм клієнтам.
По-перше, тому, що кожна ситуація, кожне питання, з яким звертається клієнт, унікальні, і те, що спрацювало у когось у моїй практиці або в практиці колег один раз, може виявитися не тільки неефективним, а й шкідливим у Вашому конкретному випадку.
Іноді я не хочу бути психологом. Наприклад, коли мені кажуть: «А чому Ви така сумна?» Або ще варіант – «А чого це Ви так нервуєте? Ви ж ніби психолог!». Начебто психологи ніколи не зляться, не кричать, не сумують, не плачуть. Не лаються з чоловіками/дружинами.
Не кожному зрозуміло, навіщо взагалі потрібні психологи. Ну так, начебто ясно, для вирішення психологічних проблем. Але що це за проблеми, для вирішення яких потрібні психологи?Якщо мова про щось серйозне, якщо людина хвора – то це до психіатра. А якщо вона здорова? Так, у неї є певні труднощі в житті. У кожного вони є.