Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Моє батьківство – дуже важливий простір для мого зростання. Не тільки в тому сенсі, що ще незрозуміло, хто кому більше дає, хоча і це теж)
Але зараз я про інше. Дуже багато речей мною усвідомлюються завдяки моїм дітям (або, може, «об них»))
Візьмемо для прикладу ролики,
Дитина виросла. Раптом перетворилася на підлітка — нескладного, часом нестерпного, незручного, неслухняного. І ще вона закохалася. Навчання не турбує, домашні обов’язки не виконуються, і заняття, які раніше цікавили, тепер вже перестали приваблювати. Здається, що взагалі нічого крім кохання її не цікавить…
Підлітковий вік – складний вік. Складний не тільки для нас, батьків, а й для дітей, що дорослішають. Нейрофізіологічні зміни, гормональні сплески, нерозуміння того, що відбувається і що взагалі робити у цьому житті…
Вимоги дорослих здаються недоречними, безглуздими, дурними.
Розлучення – складний час. Адаптуватись до нового життя дуже непросто. Особливо для дітей. Адже вони не завжди навіть можуть зрозуміти причини того, що відбувається…Та й саме усвідомлення того, що від них, по суті, нічого не залежить, теж саме по собі те ще випробування… Звичний життєвий світ летить у тартарари, попереду незрозуміле майбутнє, і яким тепер стане життя, абсолютно незрозуміло.
Судячи з форумів, дитяча істерика – страшний сон для будь-кого з батьків. Це й не дивно. Коли улюблене чадо волає, тупотить ногами, розмахує руками, кидається на підлогу тощо, більшість мам і тат губляться, не знають що робити, переживають жахливий сором, якщо раптом це трапилося на людях, зриваються на дитину, а потім нещадно себе за це гризуть…
Що ж потрібно знати батькам про дитячі істерики?
Якщо Ваша дитина щільно «залипла» в Цифрі, це ще не привід «складати руки». Що робити? Читайте далі!
Він: Я тебе кохаю.
Вона: Що, прям як дорослі?
Він: Ні, по-справжньому.
Для мене розмови батьків про те, що часи не змінюються, що злочинці були завжди і завжди дітей викрадали, вбивали та ґвалтували, схожі на спробу скинути з себе відповідальність за безпеку своїх дітей.
Навіщо деякі батьки читають вголос своїм дітям, які й самі вже читати непогано вміють? Так, колись таке спільне читання було улюбленим сімейним варіантом проведення дозвілля, але зараз, в епоху телебачення та інтернету, чи він потрібен взагалі? Зрештою, набагато простіше іноді ходити з дітьми в кінотеатр, ніж систематично виділяти час на читання. То навіщо читати вголос дітям, що вже підросли?
Ви часто жартуєте вдома? Підсміюєтеся один над одним? Ви – серйозний батько/мати чи «хі-хі, ха-ха»? У психологічних дослідженнях зазначається, що в сім’ях, в яких багато жартують і сміються, в тому числі й один над одним, діти є більш психологічно здоровими, більш стресостійкими і навіть мають міцніший імунітет, ніж там, де панує серйозна або ще гірша, похмура атмосфера. Крім того, нешкідливі домашні жартування один над одним, розвиваючи почуття гумору дитини, дають йому «щеплення» від тролінгу в дитячому колективі – складно стьобатися з того, хто і сам щиро регоче над собою))
Проте межа між невинним кепкуванням і хворобливими глузуваннями буває досить тонкою, і дорослі можуть перейти її, навіть не помітивши… Що потрібно знати, щоб Ваші жарти не поранили?