Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Найприємніший спосіб дістатися кудись, досягти своєї мети – це вітрила. Вітер дме, і ти, керуючи вітрилами, прямуєш свій корабель, куди тобі треба. Тобі не дуже складно, тобі класно, коли вітер в обличчя, ти відчуваєш драйв, бризки хвиль на обличчі, і сонечко світить так приємно.
Наснилося сьогодні, що падаю кудись. Намагаюся за щось ухопитися, судорожно нишпорю рукою в повітрі навколо себе і нічого не знаходжу. Вирішую прийняти неминуче і перестаю смикатися. Думаю уві сні: «Якщо, коли людям сниться, вони ростуть, то що, цікаво, відбувається, коли уві сні вони падають?».
Якийсь час думаю ось над чим.
Коли ми розпочинаємо нову справу, реалізуємо нову ідею, наприклад, відкрити ательє, ми докладаємо певні зусилля і дивимося на перші результати. Зрозуміло, ми не думаємо, що одразу так раз і заробимо мільйон. Ми дивимося на інше – на реакції простору на нашу ідею: чи вдається знайти приміщення в оренду, персонал, виробників тканин тощо. Знову ж таки зворотний зв’язок від знайомих є важливим. Всі ці «реакції простору» сприймаються як маркери нашої ідеї, знаки.
Ось ця ось ідея – про обмеженість життєвих виборів, про їх незмінність і незворотність – адже вона часто позбавляє нас життя. Сковує нас, викликаючи завмирання. Тому що відчиняє двері страху та нерішучості.
Поки ми думаємо, що обираємо з двох доріг — правильної та неправильної,
Не знаю як у кого, а у мене вся стрічка фб забита закликами якось себе покращити – стати більш ефективним(ою), успішним(ою), красивим(ою), і завдяки цьому – більш щасливим(ою). Ця ідея виглядає дуже логічною: моє життя не таке, яке б я хотів(ла) – зі мною щось не так – я знаходжу що, працюю над цим – і опа! ось воно щастя!
Так вийшло, що у 37 років я опинилася без роботи. Я звільнилася сама, прийнявши нарешті рішення, яке визрівало досить довго. Звичайно, я знала, що в цьому факті ніякої катастрофи немає. Звичайно, я читала безліч досліджень, присвячених проблемам переживання людьми цієї події. Звісно, я розуміла, що легко не буде. Однак виявилося, що «знати» про це і переживати самій – це дві великі різниці.
Ви знаєте, скільки людей не пробують нове лише через те, що вони бояться помилитись? Близько 70%. Якщо Ви – один з таких людей, то Вам буде цікаво дізнатися, що дуже багато відкриттів, які принесли величезну користь людству і чималі гроші своїм творцям, були зроблені помилково. Тобто, цілком випадково.
Чим би Ви не займалися, щоб Ви не робили, Ви приречені на невдачі.
Дуже легко хотіти опинитися на вершині. Уявляти себе таку(ого) класну(ого), усміхнену(ого), в крутому альпіністському костюмі на самісінький вершині височеної гори, з піднятими вгору руками, що гордо оглядає внизу мальовничу долину. Ю-ху!! Я на самій вершині!
Ось начебто вирішив (ла) щось робити – худнути, почати книгу, більше уваги приділяти сім’ї / собі / роботі і т.д. – і не робиш. Чому? Лінь? Чи щось міняти страшно? Не завжди. Буває, що ми знеструмлюємо власні устремління тим, як ми про них думаємо.