Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
У мене часто запитують зараз про посттравматичне зростання – як зробити так, щоб ця війна, всі пережиті нами страждання в результаті не обернулися ранами, що вічно кровоточимуть, не привели до ПТСР, а, навпаки, стали можливостями змінити своє життя на краще.
Тут я ось що хочу сказати.
По-перше, у самій такій постановці питання вже закладена пастка.
Нескінченні «треба», «вперед», «до цілей», «не втратити час», «встигнути», «підвищити ефективність», «реалізувати свої таланти», «не закопати потенціал», «добитися успіху», «зробити більше», «не бути невдахою», «зробити краще». І, звичайно, посміхатися при цьому. Адже це і є щастя – самореалізація.
Повернення себе має жахливий побічний ефект – страшну непереносимість усіляких ігрищ, маніпуляцій, знецінення, прихованої агресії та ін. стратегій, що часто зустрічаються в людському повсякденному спілкуванні. Ти їх потім практично відчуваєш шкірою, розпізнаєш ще на підльоті, впізнаєш прямо з перших нот.
Не знаю як у кого, а у мене вся стрічка фб забита закликами якось себе покращити – стати більш ефективним(ою), успішним(ою), красивим(ою), і завдяки цьому – більш щасливим(ою). Ця ідея виглядає дуже логічною: моє життя не таке, яке б я хотів(ла) – зі мною щось не так – я знаходжу що, працюю над цим – і опа! ось воно щастя!
Я завжди активно використовувала письмові практики в якості домашніх завдань, які даю своїм клієнтам. Але лише кілька років тому, натрапивши на роботи А. Прогоффа, Дж. Пеннебейкера та Д. Кутузової, усвідомила всю їхню міць. Тепер я рекомендую письмо вже не лише як «добавку», але й як «самостійну страву». Та й сама тепер багато пишу))
Письмо – справді дуже корисна штука.
Я в принципі не люблю стояти навшпиньки.
І до того ж я з тих людей, які з повагою та цікавістю ставляться до своїх лінощів. Тому що дуже часто вони ховають під собою невирішеність питання. Можливо, немає внутрішньої впевненості, що певна дія необхідна. Можливо, є невиразне відчуття, що дія може і необхідна, але не мені: ну, не моє воно, не підходить і все. А, можливо, є не до кінця усвідомлене розуміння, що наявних ресурсів зараз не вистачає. Несвоєчасна