08.04.2019 · Olga Kliapets ·
Наративна психологія: життя як історії
Наративна психологія виникла у 1970-х – 1980-х роках і є досить новим не лише в Україні, а й у світі видом психологічної практики. У нас набагато частіше зустрічаються психологи, які працюють у гештальт-підході, когнітивно-поведінковому напрямку, психоаналізі, арт-терапії тощо. У чому ж основні відмінності наративної психології?
Насамперед, у її теоретичних передумовах. На думку наративних психологів, люди є авторами свого життя і вони його конструюють, створюючи історії («narratives»). Історії про себе, про свої стосунки з оточуючими, про себе у суспільстві тощо. Створюємо ми ці історії дуже творчо — якісь події, що відбуваються з нами чи біля нас, ми помічаємо і включаємо в них, а якісь ігноруємо і виключаємо. Не все, що з нами відбувається, удостоюється честі стати частиною наших історій. Буває й так, що у свої історії ми додаємо щось, чого насправді не було, чи було, але не з нами. Крім цього, ми змінюємо свої історії — як на протязі свого життя, так і в залежності від того, кому і для чого ми їх розповідаємо.
При цьому ми нікого не обманюємо. Просто події, які ми розглядаємо в різний час, з різних позицій і «точок зору», можуть стати початком для абсолютно різних історій. І ніколи не можна сказати, яка з них є більш «правдивою», «реальною» чи «істинною».
Наративні психологи взагалі не вірять, що реальність може бути об’єктивно пізнаваною. Навіть наукові дослідження (і цифри, що в них отримані) сильно залежать від часу та контексту, в яких вони були проведені. Що вже казати про те, як ми переживаємо своє власне життя… Будь-яке наше знання про нього суб’єктивне. Воно завжди переломлюється через призми, нами ж сформовані, завжди обумовлюється нашими установками, почуттями, станом тощо, і завжди залежить від часу та культури, в яких ми живемо.
Неможливо звести людську натуру і життя до єдиного всеосяжного опису та пояснення. Всі люди різні, і кожний з нас вибудовує власне життя унікальним, відмінним від оточуючих способом.
А якщо немає єдино вірних, «істинних» історій, то не може бути й однакових проблем, навіть якщо вони збоку здаються такими. Не може бути єдино «вірних» рішень, єдино «правильних» думок, єдино «нормальних» варіантів життя тощо. Все дуже індивідуально. І кожен з нас може жити так, як вважає за краще, як йому комфортно і добре. За умови, що те, чому ми віддаємо перевагу, не утискає історії, яким надають перевагу інші.
З теоретичних основ наративної психології виростає головний принцип роботи психологів, які практикують у цьому ключі, — повага до унікального внутрішнього світу кожної людини. А також основне завдання їхньої роботи – допомога клієнтам у розвитку тих історій, яким надають перевагу вони самі (замість нав’язування їм свого бачення, нехай навіть такого, що ґрунтується на «експертному» знанні), та підтримка у їх реалізації. Експертом у житті може бути лише сам її автор.
«Проблеми тримають людей у царстві болю, тоді як історії відкривають для них нові можливості» – одна з основних ідей наративної психології. І наративна практика дає можливість пережити події, що до цього не помічалися, «відкрити простір» та створити нові наративи, які можуть стати початком для конструювання іншої, альтернативної реальності. Реальності, якій людина надає перевагу. Адже ми можемо постійно пере-створювати своє життя.
Зі сказаного вище стає зрозуміло, що робота в наративному ключі передбачає особливу позицію фахівця – клієнти не відчувають на собі тиск та звинувачення в опорі змінам. Навпаки, вони отримують підтримку для розвитку своїх альтернативних історій, і починають переживати себе авторами власного життя.
Але, якщо вам здалося, що така психологічна робота – «мед і цукор», поспішаю вас засмутити: нашим клієнтам доводиться постійно тримати у фокусі уваги себе та свої стосунки, доводиться усвідомлювати свої почуття, аналізувати свої вчинки та усвідомлено вибирати свої дії. Доводиться чесно дивитися на багато речей, на які не завжди буває приємно дивитися, і приймати рішення, навіть якщо дуже хочеться цього уникнути. Приймаючи при цьому відповідальність на самого себе. Погодьтеся, набагато простіше пояснити свої біди «невдачею», «важким дитинством», «безсовісністю оточуючих», «сволочним часом» тощо. З цим усім все одно нічого не поробиш, а значить, можна продовжувати і далі не думати, не вирішувати, не робити. Просто скласти руки і чекати на диво. Ну, чи не чекати, а змиритися з неминучістю.
Однак і в цьому випадку необхідно розуміти, що зробити так вирішили саме Ви. Навіть відмовляючись будь-що вирішувати, Ви залишаєтеся автором власного життя. І лише Вам потім пожинати плоди своїх рішень.
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: автор свого життя, авторство, вибір, життєвий шлях, історія життя, конструювання життя, наративна психологія, наративний практик, наративні психологи, норми, побудова життя, прийнятно, соціальні норми, цінності Рубрики: Про психологію і психологів
