Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
У кожній сварці, у кожному напруженому моменті зі своєю підліткою ловлю себе на страху втратити з нею контакт, зробити їй боляче, натиснути, стати причиною її негативних почуттів, і, відповідно, на бажанні терміново повернутися до образу «хорошої мами» – все купити, всі питання закрити, з усіма розібратися, облизати свою бусинку і здути з неї всі порошинки.
Хоча всі сміються з теми родичів, яким не подобаються зміни, які відбуваються з людиною після звернення до психолога, насправді найчастіше «потерпілою» стороною є чоловік/дружина.
Що, в принципі, і зрозуміло.
Відносини вже є, вони, навіть якщо й погані, проте стабільні і знайомі; вибудовувалися, зокрема, виходячи з звичних і зрозумілих кожному патернів поведінки.
Ви ж знаєте, що вампір не може увійти до дому, якщо його не запросити? Так і тут ніхто не може пити нашу кров, якщо ми самі не дозволяємо це робити.
Скільки б разів я не збиралася не підбивати жодних підсумків року, це не виходить ніколи. Ну, час просто такий, час «між», час переходу.
У такі між-часи самі по собі просяться якісь зв’язки, роздуми про те, що було, і загадування того, що буде.
Найприємніший спосіб дістатися кудись, досягти своєї мети – це вітрила. Вітер дме, і ти, керуючи вітрилами, прямуєш свій корабель, куди тобі треба. Тобі не дуже складно, тобі класно, коли вітер в обличчя, ти відчуваєш драйв, бризки хвиль на обличчі, і сонечко світить так приємно.
Людина, яка недоотримала від батьків любові, завжди намагатиметься вичавити її з оточуючих.
Витиснути не зможе – адже ту любов, якої вона прагне, тобто безумовну та беззастережну, можна отримати
Основне, як ми, батьки, можемо допомогти своїм дітям у сепарації – це не лізти))
Відома психоаналітики Н.Мак-Вільямс пише: «Прагнення до незалежності – таке ж первинне і потужне, як і прагнення до залежності.»
Будь-яка наша вразливість може стати нашою суперсилою.
В принципі мене можна назвати тривожною людиною. І тут, за великим рахунком, неважливо, чому так вийшло. Чи індивідуальні особливості нервової системи, чи життєвий досвід… яка різниця? Факт залишається фактом: «Я довіряю Всесвіту і розслабляюся … Він мене любить … Будь що буде … Оммммм …» – точно не про мене.
Аксіома «Відносини без довіри неможливі» найчастіше розуміється як «Якщо я довіряю, значить, стосункам бути».
Але є ще довіра іншого до нас. І недовіра іншого також є.
З цього випливає дуже важливий висновок: відносини з людиною,
Особисто я не завжди можу озвучити іншій людині своє прохання. Нагадаю: це я (!) – та, яка завжди всім каже: «Гей, давай-но словами через рот!», «Ясність і прозорість – наше все» тощо. Дуже сама собі дивувалася і все намагалася зрозуміти, де ж собака порився:)