Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Найприємніший спосіб дістатися кудись, досягти своєї мети – це вітрила. Вітер дме, і ти, керуючи вітрилами, прямуєш свій корабель, куди тобі треба. Тобі не дуже складно, тобі класно, коли вітер в обличчя, ти відчуваєш драйв, бризки хвиль на обличчі, і сонечко світить так приємно.
Моє батьківство – дуже важливий простір для мого зростання. Не тільки в тому сенсі, що ще незрозуміло, хто кому більше дає, хоча і це теж)
Але зараз я про інше. Дуже багато речей мною усвідомлюються завдяки моїм дітям (або, може, «об них»))
Візьмемо для прикладу ролики,
Наснилося сьогодні, що падаю кудись. Намагаюся за щось ухопитися, судорожно нишпорю рукою в повітрі навколо себе і нічого не знаходжу. Вирішую прийняти неминуче і перестаю смикатися. Думаю уві сні: «Якщо, коли людям сниться, вони ростуть, то що, цікаво, відбувається, коли уві сні вони падають?».
Нескінченні «треба», «вперед», «до цілей», «не втратити час», «встигнути», «підвищити ефективність», «реалізувати свої таланти», «не закопати потенціал», «добитися успіху», «зробити більше», «не бути невдахою», «зробити краще». І, звичайно, посміхатися при цьому. Адже це і є щастя – самореалізація.
Якийсь час думаю ось над чим.
Коли ми розпочинаємо нову справу, реалізуємо нову ідею, наприклад, відкрити ательє, ми докладаємо певні зусилля і дивимося на перші результати. Зрозуміло, ми не думаємо, що одразу так раз і заробимо мільйон. Ми дивимося на інше – на реакції простору на нашу ідею: чи вдається знайти приміщення в оренду, персонал, виробників тканин тощо. Знову ж таки зворотний зв’язок від знайомих є важливим. Всі ці «реакції простору» сприймаються як маркери нашої ідеї, знаки.
Ось ця ось ідея – про обмеженість життєвих виборів, про їх незмінність і незворотність – адже вона часто позбавляє нас життя. Сковує нас, викликаючи завмирання. Тому що відчиняє двері страху та нерішучості.
Поки ми думаємо, що обираємо з двох доріг — правильної та неправильної,
Не знаю як у кого, а у мене вся стрічка фб забита закликами якось себе покращити – стати більш ефективним(ою), успішним(ою), красивим(ою), і завдяки цьому – більш щасливим(ою). Ця ідея виглядає дуже логічною: моє життя не таке, яке б я хотів(ла) – зі мною щось не так – я знаходжу що, працюю над цим – і опа! ось воно щастя!
Дуже легко хотіти опинитися на вершині. Уявляти себе таку(ого) класну(ого), усміхнену(ого), в крутому альпіністському костюмі на самісінький вершині височеної гори, з піднятими вгору руками, що гордо оглядає внизу мальовничу долину. Ю-ху!! Я на самій вершині!
Загальновідомий факт – Томас Едісон, удосконаливши лампу розжарювання та зробивши її загальнодоступною та придатною до промислового виробництва, подарував світові електричне освітлення. Широковідомий факт – до того, як він отримав працюючий екземпляр, він перевірив 10 000 конструкцій електричної лампочки. 10 тисяч невдалих спроб! Ви можете собі уявити?
Останнім часом батьки часто скаржаться на безініціативність, пасивність дітей. «Він нічого не хоче! Кидає все, де потрібні навіть мінімальні зусилля!», «Їй аби нічого не робити! Загоряється і кидає!», «Каже, що хоче добрі оцінки, але навіть домашні завдання не робить! Я все життя працюю – не присяду, то звідки ж ця лінь?!»
Кожнен сучасний батько чи мати знає, наскільки важливою рисою характеру є цілеспрямованість. Так, без неї ніяк: досягти будь-якої мети можна лише діючи, прикладаючи до цього зусилля. А це означає, що успішною може бути тільки та людина, яка, по-перше, знає, чого хоче, і, по-друге, діє у вибраному напрямку. Як же допомогти дитині стати цілеспрямованою?