Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Читаю зараз І. Ялома «Вдивляючись у сонце». Прекрасна книга. Втім, як і всі інші книги Ялома.
Ця присвячена роботі зі страхом смерті – страхом перед феноменом, який нікому з нас не оминути, і тому боятися його, тією чи іншою мірою, властиво кожному.
Я почала медитувати, коли мені було дуже погано – ось просто по всіх напрямках, глобально та цілком – і при цьому навіть припустити, з чого почати це величезне «погано» розгрібати, вирішувати, що з ним робити взагалі, я не могла.
Погано було все: моє самопочуття, мій настрій, мої взаємини, моя робота.
Коли під час медитації приходять якісь думки – а вони приходять, це ж нормальна властивість нашого розуму – пропонується не критикувати ні їх, ні самого себе, а просто «подивитися» на них і м’яко повернути увагу на фокус медитації (наприклад, на дихання). Є навіть така класна метафора – ви сто відсотків її не раз зустрічали – про те, що медитація схожа на те, коли ти лежиш, дивлячись у небо і проводжаючи поглядом хмари, що напливають час від часу. Небо ніколи не буває
Я в принципі не люблю стояти навшпиньки.
І до того ж я з тих людей, які з повагою та цікавістю ставляться до своїх лінощів. Тому що дуже часто вони ховають під собою невирішеність питання. Можливо, немає внутрішньої впевненості, що певна дія необхідна. Можливо, є невиразне відчуття, що дія може і необхідна, але не мені: ну, не моє воно, не підходить і все. А, можливо, є не до кінця усвідомлене розуміння, що наявних ресурсів зараз не вистачає. Несвоєчасна
Якщо Вам щастить як мені, то Ви нечасто зустрічаєтеся у своєму житті з ситуаціями, коли хтось репетує на Вас без особливого приводу. Якщо це так, то Вам у таких випадках так само складно, як і мені. Мене такі моменти завжди застають зненацька, і у зв’язку з чинником несподіванки, часто не встигаю швидко збагнути, що робити і як реагувати.
Швидкість – це різновид екстазу, подарований людині технічною революцією. М.Кундера.
Перше, що спадає на думку, коли замислюєшся про сучасний світ і життя в ньому, – це вічний поспіх. Ми весь час кудись поспішаємо, запізнюємося, намагаємося втиснути в один день безліч справ, кожна з яких мега-мега важлива, термінова, невідкладна… Тому, щоб встигнути, ми робимо їх одночасно. І називаємо себе багатозадачними.
Дж. Фрідман та Дж. Комбс, відомі наративні терапевти, у своїй книзі «Конструювання реальності. Історії та оповідання як психотерапія» пропонують уявити читачам ситуацію, де чоловік і жінка, які дивом вижили в результаті екологічної катастрофи, починають закладку нового суспільства.