Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
У мене часто запитують зараз про посттравматичне зростання – як зробити так, щоб ця війна, всі пережиті нами страждання в результаті не обернулися ранами, що вічно кровоточимуть, не привели до ПТСР, а, навпаки, стали можливостями змінити своє життя на краще.
Тут я ось що хочу сказати.
По-перше, у самій такій постановці питання вже закладена пастка.
Нескінченні «треба», «вперед», «до цілей», «не втратити час», «встигнути», «підвищити ефективність», «реалізувати свої таланти», «не закопати потенціал», «добитися успіху», «зробити більше», «не бути невдахою», «зробити краще». І, звичайно, посміхатися при цьому. Адже це і є щастя – самореалізація.
Повернення себе має жахливий побічний ефект – страшну непереносимість усіляких ігрищ, маніпуляцій, знецінення, прихованої агресії та ін. стратегій, що часто зустрічаються в людському повсякденному спілкуванні. Ти їх потім практично відчуваєш шкірою, розпізнаєш ще на підльоті, впізнаєш прямо з перших нот.
Ось ця ось ідея – про обмеженість життєвих виборів, про їх незмінність і незворотність – адже вона часто позбавляє нас життя. Сковує нас, викликаючи завмирання. Тому що відчиняє двері страху та нерішучості.
Поки ми думаємо, що обираємо з двох доріг — правильної та неправильної,
Не знаю як у кого, а у мене вся стрічка фб забита закликами якось себе покращити – стати більш ефективним(ою), успішним(ою), красивим(ою), і завдяки цьому – більш щасливим(ою). Ця ідея виглядає дуже логічною: моє життя не таке, яке б я хотів(ла) – зі мною щось не так – я знаходжу що, працюю над цим – і опа! ось воно щастя!
Я завжди активно використовувала письмові практики в якості домашніх завдань, які даю своїм клієнтам. Але лише кілька років тому, натрапивши на роботи А. Прогоффа, Дж. Пеннебейкера та Д. Кутузової, усвідомила всю їхню міць. Тепер я рекомендую письмо вже не лише як «добавку», але й як «самостійну страву». Та й сама тепер багато пишу))
Письмо – справді дуже корисна штука.
Так вийшло, що у 37 років я опинилася без роботи. Я звільнилася сама, прийнявши нарешті рішення, яке визрівало досить довго. Звичайно, я знала, що в цьому факті ніякої катастрофи немає. Звичайно, я читала безліч досліджень, присвячених проблемам переживання людьми цієї події. Звісно, я розуміла, що легко не буде. Однак виявилося, що «знати» про це і переживати самій – це дві великі різниці.
Часто люди не звертаються за допомогою до психолога, бо бояться змін, які можуть статися внаслідок роботи над собою. Ще навіть не особливо розуміючи, що і як саме може змінитися, вони віддають перевагу стабільності і вибирають збереження знайомого та звичного status quo. Не тільки через горезвісний страх вийти із зони комфорту, а й через не цілком усвідомлену тривогу, що в результаті змін, можливо, «відвалиться» щось важливе, цінне, потрібне – підуть якісь люди, втратять сенс якісь цілі, зникнуть якісь цінності.
Чим би Ви не займалися, щоб Ви не робили, Ви приречені на невдачі.
