14.03.2018 · Olga Kliapets ·
ЇЖАКИ і ЛЮДИ. Іспанія
Продовжуючи серію публікацій про те, як впливають соціально-культурні особливості на побудову індивідуальних життів у різних країнах, пропоную на цей раз розглянути Іспанію. Чим цікавий іспанський варіант конструювання життя?
ЕМОЦІЇ. Вільний вияв емоцій. Тут не прийнято стримуватися, це просто вважається непристойним та нездоровим!
В принципі, воно і зрозуміло: що ще можна очікувати від батьківщини відважних тореро та пристрасних кармен? З емоційністю іспанців нічого не змогли зробити ані тривалий тиск католицизму, ані обмеження всіх мислимих людських свобод часів Франсіско Франка. Будь-які прояви людської природи вважаються тут гідними прийняття.
Діти шумлять, кричать і б’ються у громадських місцях? – На те вони й діти! Значить, вони здорові!
Парочки обіймаються та цілуються на людях? – Так це природно, вони ж люблять один одного!
Сімейна сварка у ресторані? – Ну що ж, це звичайна частина сімейного життя!
Люди голосно співають на вулицях? – Так у них настрій гарний!
Іспанці дуже ЛЮБЛЯТЬ СЕБЕ. Люблять не за якісь там здобутки, «слід в історії» чи красу природи. Люблять просто так, бо вони такі, які є. І дозволяють собі бути самими собою. Їх не особливо турбує громадська думка та репутація. Для них найголовніше – жити із задоволенням.
Враження, переживання, стосунки із значущими людьми – ось те, що визначає якість життя в Іспанії. Саме ці речі тут значно більше цінуються, аніж матеріальні ознаки життєвого успіху.
ЩАСТЯ по-іспанськи – це коли є сім’я, є друзі, є робота і все це улюблене. «Щастя не купиш за гроші» – кажуть вони та конструюють свої життя відповідно.
Тому СІМЕЙНІ ЦІЛІ далекі від покупки нового автомобіля, техніки або нових меблів. Всі ці придбання, звичайно, приємні події, але не більше. Набагато важливіше їм збиратися частіше разом, виїжджати кудись, разом відпочивати.
Іспанські тати не страждають на трудоголізм – тут взагалі не прийнято багато працювати. Вони із задоволенням проводять вільний від роботи час із сім’єю та друзями, а бажання дитини послухати книжку вдома у тата на колінах – поважна причина піти з роботи раніше або відмовитися від запланованого півроку тому походу на футбол. Тут батьківство взагалі «в пріоритеті» – адже час біжить так швидко, можна й не помітити, як виростуть діти…
Іспанські мами рідко повертаються працювати після уходу в декрет. Не тільки тому, що дитячі садки тут – велика рідкість, і вони дуже дорогі. Просто, на їхню думку, до школи дитині потрібніший дім та батьківська турбота.
Хоча якщо жінка хоче, вона продовжує кар’єру. Це не засуджується суспільством. Вважається, що кожен має вирішувати сам, як йому краще влаштовувати власне життя. І в такій ситуації турботу про дітей дуже часто беруть на себе бабусі і дідусі.
А іспанським бабусям-дідусям стежити за онуками – зовсім не в тягар. Навіть якщо мама не працює, вони «включаються» від народження онуків і допомагають, чим можуть, як фінансово, так і фізично. Взагалі, така згуртованість та взаємодопомога – ознака «нормальності» іспанської родини. Усі допомагають усім, і не через якісь «так треба», а тому, що хочеться.
При цьому бабусі та дідусі зовсім не «засовувають» власне життя на задній план: після «робочого дня» з онуками вони із задоволенням відвідують різні клуби «для тих, кому за…»: танцюють, малюють, співають, ліплять. А потім, коли вже добре відпочили та наповнились позитивними емоціями, повертаються додому, до своїх онуків.
Тут дуже поширені розширені сім’ї, і не рідкість, коли кілька поколінь живуть під одним дахом. Так набагато зручніше дбати про тих, кого любиш. І простіше кожному організувати те життя, яке хоче. Виявляється, можна поєднати свободу та турботу.
Кожен ПОВИНЕН ПОВАЖАТИ і себе, і інших, на думку іспанців. І тому квартири та будинки навіть не дуже багатих сімей часто мають кількість спалень, що дорівнює кількості членів родини. І подружжя іноді спить в окремих кімнатах. А що? Адже у всіх різні звички, пов’язані зі сном! Навіщо заважати один одному висипатися? А коханню стіни зовсім не перешкода. Адже можна ходити один до одного на побачення…
Повага до кожної особи тут проявляється і в ОСВІТІ. У школі, наприклад, дітей не орієнтують на отримання хороших оцінок. Більш важливим вважається, щоб дитина знайшла сфери, цікаві їй, і вивчала їх з азартом. Хоча читати-писати-рахувати маленькому іспанцю навчитися все ж таки доведеться в будь-якому випадку…
В університеті студентів не виганяють за прогули чи нездані іспити. Їм просто треба наново прослухати курси. І часто студенти «сидять» на тому самому курсі по кілька років. Або вирішують зовсім змінити профіль навчання. Тож зовсім не рідкою є ситуація, коли молода людина, вступивши до університету у 18 років, наприклад, на юрфак, закінчує його через 14-15 років із дипломом менеджера з туризму. Так, у процесі навчання вона передумала. Можливо, неодноразово. Нормально! Навіщо вчиться тому, що не приносить задоволення? Адже й робота тоді буде нелюбою.
До речі, «гарна» РОБОТА для іспанців – це не тільки та, яка приносить задоволення. Це ще й та, де роботодавець враховує інтереси співробітників. Наприклад, сієста – це святе. Навіть якщо терміни горять, клієнти-замовники дзвонять і взагалі повний аврал. І знаєте, що? Роботодавці це приймають! Напевно тому, що самі іспанці…
І, отже, теж думають, що кожен МОЖЕ жити, як хоче, і ПОВИНЕН давати іншим жити так, як хочуть вони.
P.S. Бачите «життя-по-іспанські» інакше? Коментуйте та доповнюйте – буду дуже вдячна!
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: Іспанія, конструювання життя, любити себе, любов до себе, норми, норми життя, прийнятно, соціальні норми, суспільна думка, успішність Рубрики: Про життя
