Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Ви вірите у призначення, долю, зумовленість, у «видно, на роді написано»?
Я ні.
Я не вірю, що, народившись, ми вже до чогось
Коли під час медитації приходять якісь думки – а вони приходять, це ж нормальна властивість нашого розуму – пропонується не критикувати ні їх, ні самого себе, а просто «подивитися» на них і м’яко повернути увагу на фокус медитації (наприклад, на дихання). Є навіть така класна метафора – ви сто відсотків її не раз зустрічали – про те, що медитація схожа на те, коли ти лежиш, дивлячись у небо і проводжаючи поглядом хмари, що напливають час від часу. Небо ніколи не буває
Якийсь час думаю ось над чим.
Коли ми розпочинаємо нову справу, реалізуємо нову ідею, наприклад, відкрити ательє, ми докладаємо певні зусилля і дивимося на перші результати. Зрозуміло, ми не думаємо, що одразу так раз і заробимо мільйон. Ми дивимося на інше – на реакції простору на нашу ідею: чи вдається знайти приміщення в оренду, персонал, виробників тканин тощо. Знову ж таки зворотний зв’язок від знайомих є важливим. Всі ці «реакції простору» сприймаються як маркери нашої ідеї, знаки.
Ось ця ось ідея – про обмеженість життєвих виборів, про їх незмінність і незворотність – адже вона часто позбавляє нас життя. Сковує нас, викликаючи завмирання. Тому що відчиняє двері страху та нерішучості.
Поки ми думаємо, що обираємо з двох доріг — правильної та неправильної,
Не знаю як у кого, а у мене вся стрічка фб забита закликами якось себе покращити – стати більш ефективним(ою), успішним(ою), красивим(ою), і завдяки цьому – більш щасливим(ою). Ця ідея виглядає дуже логічною: моє життя не таке, яке б я хотів(ла) – зі мною щось не так – я знаходжу що, працюю над цим – і опа! ось воно щастя!
Ви впевнені, що не можете стати жертвою маніпуляцій? Що Ваші переконання тверді та непохитні?
Дисципліна + відмова від свободи та власної думки -> керованість
У 1967 році в США вчителем історії Роном Джонсом було проведено психологічний експеримент «Третя хвиля». Намагаючись пояснити своїм учням-старшокласникам, як вийшло так, що німці часів Третього рейху не бачили очевидних жахів, що творяться
Один з найцінніших для мене подарунків наративної психології (і в особистому, і в професійному сенсі) – це ідея про «те, що відсутнє, але мається на увазі».
Якщо коротко, то вона полягає ось у чому. У будь-якій проблемі, з якою стикається людина у своєму житті, крім видимого для неї та оточуючих аспекту (проблемної поведінки, важких переживань, болючих емоцій тощо), є ще інший – невидимий.
Я в принципі не люблю стояти навшпиньки.
І до того ж я з тих людей, які з повагою та цікавістю ставляться до своїх лінощів. Тому що дуже часто вони ховають під собою невирішеність питання. Можливо, немає внутрішньої впевненості, що певна дія необхідна. Можливо, є невиразне відчуття, що дія може і необхідна, але не мені: ну, не моє воно, не підходить і все. А, можливо, є не до кінця усвідомлене розуміння, що наявних ресурсів зараз не вистачає. Несвоєчасна
Якщо Вам щастить як мені, то Ви нечасто зустрічаєтеся у своєму житті з ситуаціями, коли хтось репетує на Вас без особливого приводу. Якщо це так, то Вам у таких випадках так само складно, як і мені. Мене такі моменти завжди застають зненацька, і у зв’язку з чинником несподіванки, часто не встигаю швидко збагнути, що робити і як реагувати.
Для того, щоб бути щасливим, необхідно зрозуміти, хто ти, чого ти хочеш і чим саме для тебе є щастя. Це певна опорна точка, орієнтація на яку може зробити досягнення життєвих цілей реальним. Адже тільки тоді ми можемо конструювати своє життя саме так, як хочемо.
Про це говорять багато психологів. І я так теж говорю. Але є тут певна небезпека.