14.05.2021 · Olga Kliapets ·

Сакура або плата за медитування

Коли під час медитації приходять якісь думки – а вони приходять, це ж нормальна властивість нашого розуму – пропонується не критикувати ні їх, ні самого себе, а просто «подивитися» на них і м’яко повернути увагу на фокус медитації (наприклад, на дихання). Є навіть така класна метафора – ви сто відсотків її не раз зустрічали – про те, що медитація схожа на те, коли ти лежиш, дивлячись у небо і проводжаючи поглядом хмари, що напливають час від часу. Небо ніколи не буває

однаковим: хмари приходять і йдуть, поступаючись місцем новим хмарам. Так само і з думками – вони приходять, але це не означає, що їх обов’язково думати, їх можна просто помічати і повертатися до дихання. Вони підуть.

Якщо вам здається, що це просто – не чіплятися за думки та повертатися до дихання – значить, ви не медитували)

Але ця ментальна навичка – зустрічати все, що відбувається, проживати його, залишаючись не захопленим, і відпускати – тренується. Як і всі інші навички, втім) А потім «вбудовується» у все ваше життя.

Ви і не помітите (або, принаймні, не відразу помітите), але медитування як практика і mindfulness як стиль життя розвине дуже важливу ментальну навичку – з цікавістю зустрічати все, що посилає нам життя, проживати все, що відбувається, хоч би яким інтенсивним не було переживання, та відпускати. Щоби зустріти інше.

Ви виявите, що вона дозволяє, опиняючись у найрізноманітніших життєвих обставинах, і влипаючи в будь-які  колотнечі, відчуваючи часом щось дуже сильне, не захоплюватися тим не менш цим всім цілком. Ти здобуваєш якусь тверду впевненість, що життя завжди – це більше, ніж усе, що ти зараз бачиш і переживаєш. Що все – абсолютно все, що зараз відбувається – і погане, і добре – закінчиться. Рано чи пізно. Просто тому, що все закінчується.

Це, загалом, відома істина, що звучить звідусіль (пам’ятаєте, ще цар Соломон говорив: «Все пройде»?). Але коли вона стає твоїм особистим відкриттям – це вражає аж до основ душі.

З одного боку, «все пройде» – звільняє. Це реально знімає гору з плечей – адже що б не було в тебе зараз погано, і наскільки поганим воно не є, навіть якщо ти близько не знаєш, що з цим робити і як з цим бути – воно закінчиться. Воно обов’язково пройде.

А з іншого боку, «все пройде» – це ще й капець. Тому що до тебе раптом доходить, наскільки тендітним є той світ, який ти знаєш і любиш, твій світ. Ти раптом розумієш, що і твої люди (всі), і твої стосунки (будь-які), і твої плани, твої успіхи – та все взагалі! – рано чи пізно закінчується. Як би все це дорого тобі не було, як би ти цього не хотів, ти нічого не можеш з цим зробити. Щось може закінчитися внаслідок смерті, щось внаслідок змін (чи зовнішніх, внутрішніх – неважливо). Але закінчиться точно. З тієї ж причини. Просто тому, що все закінчується. І завжди.

Це і є сакура. Адже японці милуються нею не тому, що вона божественно красива (чиста правда, до речі!), а тому що ця краса – тендітна.

Сакура – ​​це нагадування про те, що все у нашому житті закінчується. І, значить, неймовірно важливо перебувати в тут-і-тепер, щоб не запізнитися, не пропустити ту коротку мить, яка більше не повториться.

Сакура означає, що все наше життя складається з таких миттєвостей.

Коли я про це думаю, то мені хочеться обливатися сльозами.

Мій ом на сьогодні – сакура.

Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.

Теги: mindfulness, групова медитація, медитації, медитації онлайн, медитації офо, медитація Дарниця, медитація Позняки, медитація у Києві, наповненість, офо, усвідомленість, якість життя Рубрики: Про життя