26.12.2019 · Olga Kliapets ·
Випробування на міцність
Якщо Вам щастить як мені, то Ви нечасто зустрічаєтеся у своєму житті з ситуаціями, коли хтось репетує на Вас без особливого приводу. Якщо це так, то Вам у таких випадках так само складно, як і мені. Мене такі моменти завжди застають зненацька, і у зв’язку з чинником несподіванки, часто не встигаю швидко збагнути, що робити і як реагувати.
Навіть якщо до цього я була спокійна, емоційне тло миттєво зашкалює, мені хочеться відповісти ударом на удар і закричати у відповідь. Але якщо це людина, з якою так діяти не дуже, мммм, правильно? Наприклад, сусід, подалі від якого не надто переїдеш, і якось потім спілкуватися все одно доведеться, начальник, від якого залежить зарплата, бізнес-партнер, з яким не розірвеш взаэмини просто так. Загалом, ви зрозуміли — йдеться про ситуації, в яких реакція у відповідь у стилі «Та пішов ти на фіг!» може мати різко негативні наслідки, причому для самого себе. Зчеплювати зуби, мовчки переживати всю гаму почуттів, що вирують усередині, і «ковтати» образи? Господи, як же це виснажує…
Нещодавно натрапила на цікаву книжку М.Гоулстона «Як розмовляти з мудаками», в якій – о диво! – описується рецепт для подібних випадків. Причому, зауважу, автор – психіатр і за родом діяльності часто стикається з ситуаціями, жорсткішими за наших з Вами. Пропоновані ним рекомендації, звичайно, зовсім не терапія, – Ви не досягнете дзен і не перестанете реагувати на всілякі неадекватності, спрямовані у Ваш бік. Особисто я не впевнена, що це, в принципі, можливо. Принаймні для мене, людини емоційної. Поради Гоулстона — скоріше така собі «швидка допомога», застосування якої дозволяє виходити з таких зіткнень із найменшими для себе втратами. Назви не лякайтеся – хоча мені вона теж не особливо подобається (не всі навколо мудаки!), в книзі можна почерпнути багато корисних думок.
Отже, уявляємо собі: Ви прийшли на роботу, і, потрапивши «під гарячу руку» своєму керівнику, який має проблеми із самоконтролем, або який просто вважає, що Ви – чудовий об’єкт для розрядки напруги, вислуховуєте гнівну тираду щодо Вас. Він бризкає слиною, щосили намагається Вас зачепити, принизити, образити. При цьому Ви точно знаєте, що всі свої робочі завдання виконали, зробили це добре, і в жодному разі не заслуговуєте не те, що подібної поведінки (з Вами в будь-якому випадку ніхто не має права так поводитися), а навіть менш емоційного вираження незадоволення Вами та зробленою роботою.
Головне, що необхідно зробити — це докласти зусиль, щоб не відреагувати емоційно. Не дайте своїм емоціям захопити Вас, не впадайте самі в «божевілля» (короткочасний стан помутніння розуму, коли люди не контролюють що роблять і говорять внаслідок сильних емоцій, що переживаються ними – М. Гоулстон). Ваше завдання – намагатися залишатися холоднокровним.
Зрозуміло, що зробити це значно складніше, ніж написати. Але можливо. Я пробувала). Дуже допомагає, якщо тим часом зайняти себе чимось. Наприклад, ось такими корисними міркуваннями:
1.Те, що відбувається зараз, звичайно, не особливо приємне, але зовсім не катастрофічне. Ця ситуація абсолютно не загрожує Вашому життю та здоров’ю. Немає жодної необхідності реагувати ні «ударом», ні «втечею». Людина, яка зараз кричить, Вас не з’їсть, навіть не вкусить!, вона покричить та перестане.
2.Ваш босс зараз, поки кричить, не здатний мислити раціонально. Він тимчасово «божевільний», і, отже, «абонент поза зоною досяжності». Немає сенсу розмовляти з ним. Що б Ви йому не сказали, які супер-логічні аргументи в своє виправдання не привели, Вас просто не почують. Тож не витрачайте дарма свій час і сили, краще проведіть цей час з користю — потренуйте володіння собою.
3.«Емоційний заскок» начальника, який зараз на Вас кричить, Вас взагалі не стосується, він стосується лише його самого. У нього дійсно є на те якісь вагомі причини — можливо, що лежать у недавньому минулому, наприклад, у тому, як він провів сьогоднішній ранок, чи в такому далекому, як його дитинство. Однак вони точно не про Вас. Можливо, він зараз переживає невпевненість, тривогу, страх – та все, що завгодно! – і, вихлюпуючи на Вас свій негатив, намагається взяти ситуацію під контроль. У будь-якому випадку він кричить на Вас не через Вас, а через самого себе. Перестаньте сприймати ситуацію на свій рахунок. Цим Ви не тільки полегшите собі завдання не зірватися у відповідь, але й позбавите його важливої зброї, за допомогою якої він намагається впливати на Вашу поведінку.
Допомогти «триматися» також можуть різноманітні психологічні прийоми: комусь добре допоможе почати про себе повільно рахувати, комусь дозволити собі висловити все, що хочеться, але подумки, для когось гарним варіантом стане уявляти себе в якомусь приємному та безпечному місці тощо. Мені особисто дуже допомагають практики усвідомленості: до самого кінця емоційного монологу я фокусую свою увагу на власному тілі та диханні, зосереджуюсь на своїх ступнях або на тому, як повітря проходить через мої ніздрі. Іноді уявляю поряд із собою близьких людей, які є для мене взірцем наслідування у сенсі самовладання. Наприклад, мою бабусю. Вона була неймовірно спокійною людиною, здавалося, що ніяка буря не може її «зачепити», і мене завжди підтримувала.
У жодному разі не перебивайте начальника, який кричить – дайте йому повністю виговоритися, нехай «випустить пару». А коли він закінчить, спокійно запитайте: «Що це щойно було?».
Увага! Дуже важливо, щоб Ви запитали це без будь-якого стьобу! Запитуючи, демонструйте щирий інтерес.
Якщо людина почне кричати знову (а найчастіше так і буває), знову дочекайтеся, поки вона закінчить (скажіть собі: «О! яка чудова можливість потренувати себе в самовладанні!»), І запитайте знову: «Так-так, ось це. Що це було?». Робіть це стільки разів, скільки потрібно, і коли вона остаточно перестане кричати, спокійно запитайте: «Незважаючи на те, що мені не дуже сподобався Ваш тон, я хочу дізнатися: що Ви хочете, щоб я зробив(ла) чи не зробив(ла) у цій ситуації, щоб більше таке не повторилося?»
За ідеєю, до цього часу він вже заспокоїться, зможе «включити голову», і, отже, ви зможете спокійно обговорити труднощі, що виникли, в нормальному діловому руслі. Якщо ні, не засмучуйтесь, почніть все спочатку. Він же не може кричати вічно?
Якщо все ж таки може, не ризикуйте — викликайте 103(
Майте на увазі, що застосування цих рекомендацій, на жаль, не гарантує, що ця людина більше ніколи на Вас не зірветься. Можливо, Вам доведеться ще не раз вказувати йому на неприпустимість такої поведінки стосовно Вас. Але якщо вже так склалося, що найпростіший і найменш ресурсозатратний спосіб рішення – піти – Вам з якихось причин не підходить, іншого варіанту немає. Ну і знову ж таки – адже Вам необхідно якось тренувати власний самоконтроль!
Будьте готові також до того, що у Вас не завжди буде виходити залишатися спокійним, і, незважаючи на всі зусилля, що Ви докладаєте, в якийсь момент Ви все ж зірветесь. Не докоряйте себе особливо – зрештою, Ви ж жива людина. Спробуйте знову наступного разу. Впевнена, рано чи пізно життя знову надасть Вам таку можливість)
Ну і останнє. Напевно, нікому не вдається прожити життя і жодного разу самому не впасти у таке «короткочасне божевілля». Переживаючи сильний стрес, навіть найсильніші та найстійкіші з нас можуть тимчасово втратити контроль. Проблемою це стає тоді, коли перетворюється на звичайну повсякденну практику, за допомогою якої люди роблять легше собі за рахунок подібного «віджимання» на інших. Прощайте себе, виправляйте свої помилки та пам’ятайте, що кожна така ситуація – чудова нагода усвідомити, над чим у собі ще варто попрацювати.
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: вийти з себе, відносини, зірватися, конфлікти, особистісний розвиток, самоволодіння, тримати себе в руках, усвідомленість Рубрики: Про життя
