25.10.2020 · Olga Kliapets ·

Дороги

Ось ця ось ідея – про обмеженість життєвих виборів, про їх незмінність і незворотність – адже вона часто позбавляє нас життя. Сковує нас, викликаючи завмирання. Тому що відчиняє двері страху та нерішучості.

Поки ми думаємо, що обираємо з двох доріг — правильної та неправильної,

ми навіть дихати нормально не можемо, не те, що рухатися. Звісно, ми боїмося зробити перший крок! Адже, можливо, помилимось. Помилимося, і потім цей крок не переробиш ніколи. Не зітреш, не замажеш коректором, не виріжеш – помилка у житті назавжди. І ціна її – величезна.

Поки ми думаємо про те, що в результаті наших зусиль може бути успіх або невдача, ми боїмося починати працювати. А раптом ми вкладемо сили (а головне, час!) не туди? А потім нічого не відмотати, не переробити – час життя йде, не зупиняючись.

Але, якщо вдуматися, це ж все лише думки, що існують у нашій голові, народжені з розуміння та прийняття кінцевості людського життя. Так, життя наше не безкінечне, і «час ні на мить не зупиниш», але… правильний-неправильний, білий-чорний, успіх-провал тощо – дуже вже приблизні величини.

Вистачить добре озирнутися, щоб зрозуміти: доріг зовсім не дві, їх дуже багато. І при цьому кожна точка шляху передбачає безліч варіантів подальшого руху з неї. Навіть якщо підеш не туди, завжди можна повернутися, щоб піти іншою дорогою. Можна раптом побачити і повернути на непомічену до того стежку. Можна взагалі піти бездоріжжям і власними ногами прокласти новий шлях.

Взагалі необов’язково неуспіх у досягненні чогось бажаного – це невдача. Цілком може виявитися, що «невдача» вкаже на те, що раніше було неочевидним, прихованим: що цей «успіх» взагалі на фіг не потрібен.

А може бути й інакше: так, мети не досягнуто. У сенсі, на всі 100% не досягнуто, і результат точно не ідентичний тому, про що мріялося на початку шляху. Але, може, це не невдача все ж таки? А успіх, але на 80%, наприклад? Якщо ж ми налаштовуємося на образ, де успіх – це реалізація бажаного виключно на 100%, ми його і не помітимо, адже і 80, і 20, і 50 – це точно не 100, а значить легко прирівнюється до 0 і знецінюється зовсім.

Ми так завзято намагаємося втиснути все багатство і різноманітність світу в свої самими собою ж накреслені карти… Але на них, як не намагайся, не відобразиш всього — всіх можливих варіантів та нюансів. Не тільки тому, що нам не дано бачити все, — жодній, навіть найгеніальнішій людині. Просто багато шляхів народжуються лише в русі, прямо під ногами, і ніяк не раніше. Так що до біса карти.

Свій шлях можна лише йти ногами, дивитись очима, відчувати тілом. Так він і стає шляхом.

P.S. Хоча, напевно, неможливо зовсім обійтися без карт. Але тримаючи її в руках, важливо пам’ятати: навіть найкраща карта ніколи не дорівнює місцевості, яку зображує.

Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.

Теги: вибір, життєвий шлях, життєві вибори, ризик, робити спроби, розвиток, сміливість помилятися, страх невдачі, страх помилки, успіх, цілеспрямованість Рубрики: Про життя