Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Він: Я тебе кохаю.
Вона: Що, прям як дорослі?
Він: Ні, по-справжньому.
Для мене розмови батьків про те, що часи не змінюються, що злочинці були завжди і завжди дітей викрадали, вбивали та ґвалтували, схожі на спробу скинути з себе відповідальність за безпеку своїх дітей.
Навіщо деякі батьки читають вголос своїм дітям, які й самі вже читати непогано вміють? Так, колись таке спільне читання було улюбленим сімейним варіантом проведення дозвілля, але зараз, в епоху телебачення та інтернету, чи він потрібен взагалі? Зрештою, набагато простіше іноді ходити з дітьми в кінотеатр, ніж систематично виділяти час на читання. То навіщо читати вголос дітям, що вже підросли?
Ви часто жартуєте вдома? Підсміюєтеся один над одним? Ви – серйозний батько/мати чи «хі-хі, ха-ха»? У психологічних дослідженнях зазначається, що в сім’ях, в яких багато жартують і сміються, в тому числі й один над одним, діти є більш психологічно здоровими, більш стресостійкими і навіть мають міцніший імунітет, ніж там, де панує серйозна або ще гірша, похмура атмосфера. Крім того, нешкідливі домашні жартування один над одним, розвиваючи почуття гумору дитини, дають йому «щеплення» від тролінгу в дитячому колективі – складно стьобатися з того, хто і сам щиро регоче над собою))
Проте межа між невинним кепкуванням і хворобливими глузуваннями буває досить тонкою, і дорослі можуть перейти її, навіть не помітивши… Що потрібно знати, щоб Ваші жарти не поранили?
Що Ви зазвичай відчуваєте і робите, коли Ваша дитина волає «Не хочу!», «Не буду!», «Відчепись!» тощо, кидається речами або просто мовчки ігнорує Ваші прохання та/або зауваження, роблячи далі своє? Ми, дорослі, знаємо, що слід зберігати самовладання в будь-якій ситуації, але…
Швидкість – це різновид екстазу, подарований людині технічною революцією. М.Кундера.
Перше, що спадає на думку, коли замислюєшся про сучасний світ і життя в ньому, – це вічний поспіх. Ми весь час кудись поспішаємо, запізнюємося, намагаємося втиснути в один день безліч справ, кожна з яких мега-мега важлива, термінова, невідкладна… Тому, щоб встигнути, ми робимо їх одночасно. І називаємо себе багатозадачними.
Знаєте, хто найбільше бреше своїм дітям? Найлюблячі батьки. Неймовірно сильно люблячи, вони намагаються захистити своїх дітей від болісних переживань та душевних страждань і саме тому приховують від них правду… Надаючи цим «ведмежу послугу».
Відомий новозеландський дитячий психолог Найджел Латта у своїй книзі «Поки ваш підліток не збив вас з розуму» стверджує, що поруч із підлітком можна не тільки вижити, а й залишитися при цьому із здоровим глуздом. Тож якщо Ви раптом зневірилися, заспокойтеся: можуть новозеландці — зможемо і ми!
У розмові з клієнтом, який звернувся за допомогою з приводу замкнутості, нетовариськості і взагалі якоїсь «соціальної недорозвиненості» дитини, з’ясувалося, що цей чудовий «діагноз» був поставлений дитині вчителем. І саме вчитель наполегливо запропонував татові звернутися до психолога.