29.11.2018 · Olga Kliapets ·
Якщо батько чи мати – троль
Ви часто жартуєте вдома? Підсміюєтеся один над одним? Ви – серйозний батько/мати чи «хі-хі, ха-ха»? У психологічних дослідженнях зазначається, що в сім’ях, в яких багато жартують і сміються, в тому числі й один над одним, діти є більш психологічно здоровими, більш стресостійкими і навіть мають міцніший імунітет, ніж там, де панує серйозна або ще гірша, похмура атмосфера. Крім того, нешкідливі домашні жартування один над одним, розвиваючи почуття гумору дитини, дають йому «щеплення» від тролінгу в дитячому колективі – складно стьобатися з того, хто і сам щиро регоче над собою))
Проте межа між невинним кепкуванням і хворобливими глузуваннями буває досить тонкою, і дорослі можуть перейти її, навіть не помітивши… Що потрібно знати, щоб Ваші жарти не поранили?
По-перше, почуття гумору – не є вродженою людською якістю. Воно розвивається поступово в міру дорослішання дитини та набуттям нею життєвого досвіду. Тому багато дорослих жартів (навіть дуже смішних) вона просто не зрозуміє. Однак Ви можете допомогти дитині у розвитку її почуття гумору. Читайте та розповідайте їй веселі та смішні розповіді, казки, вірші. Звертайте її увагу на різні смішні ситуації, що відбуваються навколо. Дітей дуже легко розсмішити – адже вони життєрадісні від природи)
По-друге, обережніше з жартами, що стосуються особистості дитини, а також її зовнішності. Здорова самоіронія можлива лише за умови наявності у дитини високої самооцінки. Якщо вона не впевнена у собі, Ваші жарти можуть стати важким ударом і дуже довго отруювати її життя. Більше фіксуйтеся на перевагах свого чада, вселяйте в нього впевненість у своїх силах. І коли він психологічно зміцниться, то сам дозріє до того, щоб посміятися з якихось своїх недоліків і промахів.
Ну і, по-третє, хоч би якою веселою людиною Ви були, іронія не повинна бути основним фоном спілкування вдома. Якщо дорослі спілкуються з дитиною виключно в гумористичному, іронічному ключі (навіть не образливому для дитини), вона поступово звикає ставитися до всього жартівливо, не всерйоз. У тому числі і до потреб та почуттів. Навіть власних. І тоді сміх із ефективного способу подолання різноманітних складнощів може перетворитися на «броню», що закриває можливість розуміння самого себе, контакту із власним внутрішнім світом.
Отже, перш ніж сміятися, подумайте, чого зараз насправді хоче дитина. Якщо йому боляче – пошкодуйте, страшно – захистіть, прикро – розділіть із ним горе. А вже потім, коли потреби дитини будуть задоволені, можна і разом посміятися))
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: батьки і діти, вразливість, дитяча психологія, діти, жартувати з дитиною, злі жарти, образа дітей, образливість, почуття гумору, токсичні жарти Рубрики: Про дітей та батьків
