20.07.2018 · Olga Kliapets ·
Вкрадене дитинство
З випадкової розмови
…
— Підготовка до школи, заняття з логіки, англійської мови, шахів, акробатики, великого тенісу, плавання, скрипки, вокалу (все по 3 рази на тиждень) – це тижневий розклад нашої Яночки (дівчинки 4,5 рочків від народження). Неповне, звісно. Ще ми щодня займаємося ранковою гімнастикою, виконуємо домашні завдання (з «підготовки», логіки, англійської та скрипки) і, обов’язково 1 годину на день присвячуємо якійсь творчості.
Мама – напружена жінка із сірим обличчям із гордістю розповідає мені про успіхи своєї доньки. Єдине, що її турбує, вона дуже рідко сміється. Не спілкується з іншими дітьми. Та й спить погано… Хворіє багато… Анемія вічна…
— Навіщо так багато занять?
—Ну Як це навіщо? Ми з чоловіком хочемо, щоб Яночка стала щасливою, успішною, щоб вона здобула хорошу освіту і гідно себе утримувала!
—Угу. А в які ігри вона любить грати?
—Грати? Ну, в різні ігри, іграшки… Я закачала їй у смартфон, щоб веселіше було в таксі та громадському транспорті…
—Я про реальні ігри.
— А-а-а, вона не грає так, їй ніколи!
— Ну так, ніколи.
Досить поширене в наш час ставлення до свого батьківства: головне, щоб дитина була щільно та якісно зайнята. Усі її заняття мають бути корисними. А ляльки-машинки, камінчики-грязючки – хіба це корисно? Дурниці це все, відпочинок, марна трата часу! Тому з 3-4 років – підготовка до школи, в 5 – вже і в школу віддати можна, чого сидіти: адже дитина вже і читає, і пише, і рахує!
— А навіщо до школи у 5 років? – знову питаю я.
— Ну, так а чого час марно витрачати? Правда, в 1 клас ми не хочемо, після нашої підготовки ми і в 2 вже зможемо вступити… Не знаю, щоправда, як з директором домовитися…
— А далі що, теж швиденько – за один рік 2-3 класу?
— Так, можна. Якщо дурницями не займатися, всю цю шкільну програму цілком можна швидше освоїти!
—А ігри – це дурниці?
— М-м-м.. Ну, не те щоб зовсім дурниці, але марна трата часу так точно.
— Добре, припустимо, що поступає Яна у 5 років у 2 клас, далі що?
— Ну, ми не думали про це детально…
— А давайте подумаємо і розвинемо картинку. Ідеальну картинку, в якій забудемо про психологічні потреби і припустимо, що всі дитячі психологи, які виступають проти раннього розвитку та перевантаженості дітей, просто нісенітницю мелють.
Вступає Яна до школи, відразу в 2 клас, як Ви хочете. Весь час навчається, займається, і закінчує за рік навчання одразу два класи. І за всі наступні також. Через 5-6 років отримує шкільний атестат. Далі що?
— Інститут, звісно.
—Вступає до інституту, і його закінчує за 2-3 роки. Їй 13-14 років – а вона вже магістр чогось. Знає англійську, грає в шахи, теніс, на скрипці тощо. Яким далі Ви бачите її життя?
—Ну …. Робота, напевно… з гарною зарплатою…
— То це і є щастя та життєвий успіх? У 13-14 років працювати та отримувати гарну зарплату? Щось у мене великі сумніви.
—А Ви що, психолог?
….. Завіса.
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: батьки і діти, дитяча психологія, діти, психологічне здоров'я дитини, ранній розвиток, розвиток, успішність дитини Рубрики: Про дітей та батьків
