27.10.2018 · Olga Kliapets ·
Завжди на боці дитини
Що Ви зазвичай відчуваєте і робите, коли Ваша дитина волає «Не хочу!», «Не буду!», «Відчепись!» тощо, кидається речами або просто мовчки ігнорує Ваші прохання та/або зауваження, роблячи далі своє? Ми, дорослі, знаємо, що слід зберігати самовладання в будь-якій ситуації, але…
коли тебе не чують у 351-й раз, стримуватися і говорити спокійно у 352-й архі-складно(( Та й все одно існує ймовірність якось не стриматися – все-таки ми не роботи, що ж робити?
У наративній психології є чарівна техніка – екстерналізація проблеми. Маючи в основі ідею «люди – це не проблеми» — одну з основних посилок наративної методології (див. статтю «Ваша проблема не дуже-то і Ваша…»), — вона дозволяє розглядати будь-який прояв особистості (у тому числі проблемну поведінку) окремо від неї самої. Не «Дмитрик – злий і шкідливий хлопчик, який робить те й те…», а «Коли до Дмитрика приходить Злісна Вредина, він робить те й те…».
І це не просто лінгвістичний фінт. Описи типу «Дмитро некерована, зла, шкідлива, нестерпна дитина» формують наші очікування від дітей, позбавляють їх віри в себе, демотивують поводитися інакше. Виводячи ж проблемну поведінку «за дужки» особистості, ми починаємо сприймати окремо Дмитра і Злісну Вредину. І отримуємо можливість побачити своїх дітей набагато повніше та цілісніше. А також допомогти їм «віддерти» наклеєний ярлик, усвідомити якісь інші свої «грані», побачити свою поведінку з боку, зайняти щодо неї активнішу позицію та почати на неї впливати.
А ще вона дозволяє батькам та дитині об’єднатися у цьому процесі та перевести протистояння з формату дитина проти батьків у формат дитина+батьки проти проблеми.
Як це зробити?
- Назвіть проблемну поведінку. Придумайте разом із дитиною будь-яке відповідне проблемі ім’я (Вредина, Злидень, Хуліганство тощо).
- Опишіть цього Персонажу: який він, як виглядає, який має характер тощо. Обговоріть, чого він хоче, чим харчується, чого боїться тощо.
- Проясніть, чи давно він почав приходити, як часто це робить, коли приходить частіше, що робить, щоб взяти владу над Дмитриком в свої руки, що саме робить, поки «рулить», коли і як йде тощо.
- Обговоріть взаємини дитини з цим Персонажем та його вплив на життя кожного члена сім’ї та її загалом. У чому він заважає, що через його приходи відбувається, що, навпаки, не відбувається.
- Дізнайтеся у дитини, чи вдається їй хоча б іноді не допустити його до керма. Якщо так, то як це було, що допомогло тощо. Якщо ні, то що можна вигадати, щоб йому протистояти.
- Розробіть стратегію взаємодії з Персонажем: як і що можна зробити, щоб зменшити його вплив на життя дитини та батьків — зменшити частоту приходів, тривалість перебування, наслідки її дій для всіх. Ну, і починайте разом працювати згідно з виробленою стратегією.
Зверніть увагу: весь процес екстерналізації проблемної поведінки має здійснюватися РАЗОМ із дитиною, у діалозі з нею! Постарайтеся не впадати у нотації та менторські повчання. Чим більше ініціативи при обговоренні кожного пункту виявить дитина, тим більш відповідально та активно вона реалізовуватиме надалі ваш спільний план, і, отже, тим вищими будуть шанси на успіх.
Що зрештою? Об’єднуючись із дитиною проти проблемної поведінки, ми, з одного боку, приймаємо свою дитину — будь-якою, цілком і повністю, і даємо їй це відчути. З іншого боку, ми даємо собі право виявляти негативні почуття (адже це вже до проблемної поведінки, а не до неї!). І, нарешті, з третього боку, ми починаємо вирішувати проблему у форматі співпраці один з одним, а не протистояння, чим звільняємо здатність до дій як свою, так і дитини.
Звичайно, незважаючи на те, що ця техніка чарівна, миттєво зміни не відбудуться, і зриви дуже навіть можливі. Особливо спочатку. Але не опускайте рук. Ви з дитиною – напарники, і кожен зрив – не поразка, а дуже важлива «вилазка до табору ворога», яка може подарувати масу нової цінної інформації про нього. Отже, наблизити остаточну перемогу.
І, насамкінець: екстерналізація має чудовий «побічний ефект». Техніка ця, як бачите, дещо «несправжня», грайлива. І вона допомагає почати ставитися до такої серйозної та важливої речі, як «виховання дитини», легко і невимушено. А це саме собою покращує взаємини з дітьми. Справді. Все-таки діти – це діти, і вони люблять грати))
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: батьки і діти, дитяча психологія, дитячі капризи, діти, істерики, наративна психологія, почуття дітей, проблемна поведінка, психологічні проблеми у дітей, труднощі у вихованні Рубрики: Про дітей та батьків
