Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Вам буває погано? Чи буває так, що Ви відчуваєте смуток, розпач, самотність, образу, злість, заздрість? Може, Вам погано зараз? Це означає, що Ви – депресивна, образлива, злісна, заздрісна людина? Ні. Це означає, що ви живий/а. Не більше і не менше.
Дуже легко хотіти опинитися на вершині. Уявляти себе таку(ого) класну(ого), усміхнену(ого), в крутому альпіністському костюмі на самісінький вершині височеної гори, з піднятими вгору руками, що гордо оглядає внизу мальовничу долину. Ю-ху!! Я на самій вершині!
У 1960-х роках Уолтером Мішелом зі Стенфордського університету був проведений експеримент, який згодом став знаменитим, де дітям 4-6 років пропонували зефір і ставили перед вибором: з’їсти його прямо зараз або почекати 15 хвилин і отримати вдвічі більше. Діти залежно від віку та обстановки поводилися по-різному, але приблизно третина вибирала «два потім»,
Ось начебто вирішив (ла) щось робити – худнути, почати книгу, більше уваги приділяти сім’ї / собі / роботі і т.д. – і не робиш. Чому? Лінь? Чи щось міняти страшно? Не завжди. Буває, що ми знеструмлюємо власні устремління тим, як ми про них думаємо.
Стрічка ФБ напередодні Нового року заповнена «Підсумками року». Як на мене, цей мейнстрім «написано ____ статей, завершено ___ проектів, відвідано ___країн» — не дуже здорова практика. Доволі далека від поваги до себе, від прийняття себе та відчуття себе гідною людиною.
Багато проблем із комунікацією пояснюється дуже просто — її відсутністю. Дивно, як часто люди цього не помічають. Вони взаємодіють з іншими з твердою впевненістю в тому, що оточуючі апріорі думають і відчувають таким же чином, знають те саме, що вони самі.
Швидкість – це різновид екстазу, подарований людині технічною революцією. М.Кундера.
Перше, що спадає на думку, коли замислюєшся про сучасний світ і життя в ньому, – це вічний поспіх. Ми весь час кудись поспішаємо, запізнюємося, намагаємося втиснути в один день безліч справ, кожна з яких мега-мега важлива, термінова, невідкладна… Тому, щоб встигнути, ми робимо їх одночасно. І називаємо себе багатозадачними.
Усіх нас іноді «розводять». Навіть найрозумніших і найкмітливіших з нас. Чому ми ведемося на слогани та реклами та купуємо товари та послуги, що нам не потрібні (або шкідливі)? Чому ми розуміємо, що помилилися, часто лише «пост-фактум», коли змінити своє рішення, а разом з ним і його наслідки, вже неможливо? Напрошуються епітети «тупиця», «дурень/дура», «простофіля»… Однак не поспішайте з висновками.
«Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими» – знайомий афоризм Ніцше? Так, багато хто з нас, переживши страшні події, які не вписуються в розуміння нормальних, життєвих, звичайних, справді стають сильнішими. Іноді саме завдяки таким ударам нарешті усвідомлюється те, що для тебе найважливіше в житті, а що лушпиння, на яке ти витратив купу часу і сил.
У вас бувало таке, коли щось зсередини ніби підказує, як краще вчинити в певній ситуації? Чи варто укладати якусь угоду, розпочинати новий проект? Чи варто довіряти людині, розповідати їй про себе, брати її у партнери? Де проводити відпустку, який готель краще вибрати? Подібних прикладів можна навести масу, і я впевнена, що кожен, хто читає цю статтю, розуміє, про що я говорю. Люди називають це «шостим почуттям», «внутрішнім голосом», «чуйкою», «інтуїцією».