09.01.2019 · Olga Kliapets ·
(НЕ)підбиті підсумки
Стрічка ФБ напередодні Нового року заповнена «Підсумками року». Як на мене, цей мейнстрім «написано ____ статей, завершено ___ проектів, відвідано ___країн» — не дуже здорова практика. Доволі далека від поваги до себе, від прийняття себе та відчуття себе гідною людиною.
Адже проводячи її, абсолютно точно стикаєшся не лише з «досягненнями» — тим, що зроблено/завершено/відвідано (хоча на френдстрічці ми бачимо в основному саме це), а й з тим, що НЕ зроблено: збиралася на йогу, але так і не дійшла, планувала провести вебінар, але так і не провела, хотіла кинути палити, та не змогла. І після такого співвіднесення запланованого і здійсненого за фактом дуже легко «вляпатися» у переживання своєї особистісної неспроможності, почати думати про себе як про ліниву/бідну невдаху і опустити руки взагалі. А тут ще всі ці френди зі своїми звершеннями…
Для когось переживання неспроможності може бути короткочасним і таким, що стимулює таки довести заплановане колись до кінця. Щоб довести (собі, насамперед, та й френдам також) свою гідність.
Для когось – тривалим і таким, що позбавлює останніх крупиць поваги до себе. Навіть незважаючи на значний список «здобутків». Знаєте один із найдієвіших способів стати нещасним? Зосередитись на своїх невдачах.
Звісно, ми не можемо обійтися без рефлексивного аналізу щодо пройденого життєвого етапу. Без такого ретроспективного погляду, напевно, ми не зможемо відкоригувати свій курс, запланувати майбутні кроки. Але статична фіксація «досягнень» і «провалів/недоробок», обумовлена потребою у схваленні, якщо і може бути чимось корисною, то хіба що отриманням короткочасної радості від лайків.
Мені здається, більш дбайливо по відношенню до себе, та й продуктивніше до того ж, підсумовувати процесуально, акцентуючи при цьому увагу не на кількості, а на якості, не на тому, що зроблено/не зроблено, а на тому, як це проживалося . Не «написано ___ статей», а «як мені було писати? чи подобалося? що значущого, цінного я відкрила в собі, в навколишньому світі завдяки цьому?». Не «завершено ___ проектів», а «яка зустріч цього року справила на мене найсильніше враження? хто ця людина? що саме вразило? що нового і важливого в собі/навколишньому світі відкрила для мене ця зустріч? як змінила бачення себе? навколишнього світу?». Не «так і не дійшла до йоги», а «чому я збиралася на йогу? що важливе собі хотіла реалізувати за допомогою занять? чи важливо це для мене зараз? якщо так, то чи хочу я таки зайнятися йогою чи краще виберу інший спосіб реалізації бажаного?». Адже зрештою наші так звані «провали/недоробки» не менш важливі для життя події, ніж «досягнення». Вони теж можуть відкривати для нас нові можливості та «говорити» про наші цінності та інтереси, про те, що ми хочемо і що для нас є неприйнятним. Причому не менш промовисто, ніж «успіхи». І вони теж можуть ставати початком життєвих векторів, яким ми віддаємо перевагу. І тому вони завжди значущі.
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: досягнення, любити себе, любов до себе, невдача, особистісна неспроможність, підсумки, прийняття помилок, увага до себе, якість Рубрики: Про життя
