Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Ось начебто вирішив (ла) щось робити – худнути, почати книгу, більше уваги приділяти сім’ї / собі / роботі і т.д. – і не робиш. Чому? Лінь? Чи щось міняти страшно? Не завжди. Буває, що ми знеструмлюємо власні устремління тим, як ми про них думаємо.
Стрічка ФБ напередодні Нового року заповнена «Підсумками року». Як на мене, цей мейнстрім «написано ____ статей, завершено ___ проектів, відвідано ___країн» — не дуже здорова практика. Доволі далека від поваги до себе, від прийняття себе та відчуття себе гідною людиною.
Навіщо деякі батьки читають вголос своїм дітям, які й самі вже читати непогано вміють? Так, колись таке спільне читання було улюбленим сімейним варіантом проведення дозвілля, але зараз, в епоху телебачення та інтернету, чи він потрібен взагалі? Зрештою, набагато простіше іноді ходити з дітьми в кінотеатр, ніж систематично виділяти час на читання. То навіщо читати вголос дітям, що вже підросли?
Багато проблем із комунікацією пояснюється дуже просто — її відсутністю. Дивно, як часто люди цього не помічають. Вони взаємодіють з іншими з твердою впевненістю в тому, що оточуючі апріорі думають і відчувають таким же чином, знають те саме, що вони самі.
Ви часто жартуєте вдома? Підсміюєтеся один над одним? Ви – серйозний батько/мати чи «хі-хі, ха-ха»? У психологічних дослідженнях зазначається, що в сім’ях, в яких багато жартують і сміються, в тому числі й один над одним, діти є більш психологічно здоровими, більш стресостійкими і навіть мають міцніший імунітет, ніж там, де панує серйозна або ще гірша, похмура атмосфера. Крім того, нешкідливі домашні жартування один над одним, розвиваючи почуття гумору дитини, дають йому «щеплення» від тролінгу в дитячому колективі – складно стьобатися з того, хто і сам щиро регоче над собою))
Проте межа між невинним кепкуванням і хворобливими глузуваннями буває досить тонкою, і дорослі можуть перейти її, навіть не помітивши… Що потрібно знати, щоб Ваші жарти не поранили?
Найчастіше говорячи про насильство в сім’ї, люди мають на увазі існування нездорових взаємин у сім’ї, в яких один з її членів здійснює насильство стосовно до іншого / інших. Але є ще один вид сімейного насильства. Часто «невидимий» для оточуючих. Та й для самих жертв також. Насильство стосовно самих себе.
Що Ви зазвичай відчуваєте і робите, коли Ваша дитина волає «Не хочу!», «Не буду!», «Відчепись!» тощо, кидається речами або просто мовчки ігнорує Ваші прохання та/або зауваження, роблячи далі своє? Ми, дорослі, знаємо, що слід зберігати самовладання в будь-якій ситуації, але…
Швидкість – це різновид екстазу, подарований людині технічною революцією. М.Кундера.
Перше, що спадає на думку, коли замислюєшся про сучасний світ і життя в ньому, – це вічний поспіх. Ми весь час кудись поспішаємо, запізнюємося, намагаємося втиснути в один день безліч справ, кожна з яких мега-мега важлива, термінова, невідкладна… Тому, щоб встигнути, ми робимо їх одночасно. І називаємо себе багатозадачними.
Усіх нас іноді «розводять». Навіть найрозумніших і найкмітливіших з нас. Чому ми ведемося на слогани та реклами та купуємо товари та послуги, що нам не потрібні (або шкідливі)? Чому ми розуміємо, що помилилися, часто лише «пост-фактум», коли змінити своє рішення, а разом з ним і його наслідки, вже неможливо? Напрошуються епітети «тупиця», «дурень/дура», «простофіля»… Однак не поспішайте з висновками.
Знаєте, хто найбільше бреше своїм дітям? Найлюблячі батьки. Неймовірно сильно люблячи, вони намагаються захистити своїх дітей від болісних переживань та душевних страждань і саме тому приховують від них правду… Надаючи цим «ведмежу послугу».