24.07.2021 · Olga Kliapets ·
Про паузи
Може скластися враження, ніби я вважаю постійну психотерапію єдино правильним і можливим варіантом щасливого/гармонійного/ здорового життя (і/або шляху до нього). В принципі, це було б логічно – адже я практикуючий психолог, і надання психологічних послуг – мій хліб та мої сукні))
Однак, насправді, я зовсім не хочу отримати вас у клієнти на віки вічні.
Тільки на час))
Взагалі, тривалість роботи з психологом – питання індивідуальне. Іноді це рік, іноді 5 років, іноді – у варіанті “психогігієна” – робота не закінчується взагалі.
Зазвичай я говорю клієнтам так: ми рухаємося разом рівно стільки, скільки ви хочете, і закінчимо роботу, коли ви відчуєте, що вона добігла кінця. Але завершальна консультація не обов’язково означає «прощавай». Ми будь-якої миті можемо знову розпочати співпрацю – хоч через місяць, хоч через рік, хоч через чверть століття. Коли завгодно. Коли ВАМ завгодно.
Робота із психологом – це саме робота. Це активність, хай і внутрішня. А кожен вдих, як відомо, повинен чергуватись з видихом. З відпочинком. За час якого можна інтегрувати всі знахідки та придбання, дати їм місце у своєму житті, можливість «устаканитися» у цьому самому місці тощо. Десь прочитала, що постійні вдихи – це астма. Чудова метафора, як на мене. І тому навіть у варіанті “психогігієна” (тобто робота з психологом завжди і регулярно) перерва на 3-4 тижні раз на рік, мені здається, необхідна.
Психолог, як на мене, – як провідник у дорозі: йдучи поруч, він ділиться своїми знаннями – він знає стежки, знає, як обійти перешкоди, де може чекати небезпека, і як їй краще протистояти. Він допоможе вам знайти купи, якщо шлях привів до болота, опливти пороги, якщо ви долаєте річку, вистояти у штормі, коли ви наважитеся вийти у відкрите море. Він вчасно подасть руку, якщо посковзнеться нога, візьме за руку, коли згасне сонце, обійме, якщо стане страшно, зігріє, якщо стане холодно в дорозі.
Але потім треба видихнути. Розбити на якийсь час табір, і, сидячи перед своєю хатиною, попихкати в тиші люлькою, споглядаючи вже пройдений шлях. І намічаючи майбутній. Це і є той видих. Без якого наступний вдих може й не статися взагалі. Саме в моменти стоянок і постають перед очима нові вершини. З’являється натхнення збиратися знову в дорогу.
Як зрозуміти, коли приходить час вдиху та видиху? Хз, якщо чесно. Але це точно не щось про “можу впоратися сам/сама чи ні” – по-перше, що означає “впоратися” – у всіх по-різному, а, по-друге, це складно оцінювати, поки ти всередині того, з чим припускаєш справлятися.
Ніхто краще за вас самих не знає, що там у вас усередині відбувається. Кожен сам експерт у своєму житті. Довіряйте собі.
Особисто я зазвичай орієнтуюсь на свою потребу в контакті з Іншим. Якщо я відчуваю, що хочу побути одна – це означає, що зараз час для мого видиху.
Дізнатись, з якими питаннями я працюю, можна тут.
фото Т.Лобас
Теги: допомога психолога, консультації психолога, консультування, консультування онлайн, психогігієна, психолог, психолог онлайн, психологічна допомога, психологічна консультація, психологічна робота, тривалість роботи з психологом Рубрики: Про психологію і психологів
