26.08.2021 · Olga Kliapets ·
Про роботу зі мною
Багато людей приходять у терапію за екшеном. І – передбачувано – швидко розчаровуються…
Де драма? Де емоції? Де просвітлення, ось ці ось інсайти-блискавки, що пронизують від маківок до самих п’ят, після яких відразу стає все ясно і зрозуміло настільки, що життя тут же круто розвертається?!
Ось одразу після сесії, прямо на 180 градусів, і, звичайно ж, одночасно по всіх напрямках?! Де всі ці кіношні завивання в подушку, гостре бажання вбити терапевта, пристрасна любов до нього, заламування рук та сесії, схожі на ходьбу по лезу ножа та пісні Земфіри одночасно?!
Люди, ви йдете не на спектакль та не в цирк. Тут не буде приходів. І вас не розважатимуть. Принаймні, я)
Робота з психологом – це саме робота: найчастіше рутинна, нудна, повсякденна робота, яка передбачає дисципліну та старанність. Ні, ну буває, звичайно, і драма, і «зірки з очей», але значно більшою мірою це все ж таки робота. Якою, буває, ось взагалі не хочеться займатися і робити яку іноді доводиться примушувати себе. Жити неусвідомлено, жити автоматично, насправді значно легше і простіше, чесне слово.
Іноді – особливо спочатку – вам здаватиметься, що взагалі нічого не відбувається. Ви задаватимете питання, а що ви тут робите, і якого ще й платите за це гроші. Адже суто зовні те, що відбувається в консультації, справді виглядає як просто розмова двох людей, як звичайна бесіда. Он моя сусідка по дачі щиро впевнена в тому, що це обдиралово таке новомодне – «побалакати з людиною, ще й гроші за це взяти» (особливо її обурює це у зв’язку з тим, що вона, працюючи в магазині, багато розмовляє з покупцями зовсім безкоштовно))) Їй невтямки, що, якщо моя робота, яка зачіпає дуже глибокі переживання і почуття, відчувається клієнтом як «просто розмова», то це говорить про те, що я крута, що я профі. Я цьому спеціально навчалася довгі роки – створювати простір для змін клієнта, всередині якого він може майже непомітно для самого себе вирішувати/усувати/минати ті внутрішні перешкоди, які раніше стопорили намертво будь-який його рух. І якщо ви не бачите, як я це роблю, – то я міць.
Ще одне часте місце для претензій – «я заплатив за сесію, але щось поки що результатів не бачу!». На жаль, перші зміни ви побачите не раніше ніж через місяць (тобто через 3-4 консультації). Сама колись була розчарована, але так((.
Ні, ну а що, ви правда думали, що звичні повсякденні автоматизми, сформовані колись давним-давно і «зацементовані» надалі довгими роками повторень у різних варіаціях, ось так раз! і зникли? Ну таке….це про чарівну паличку. Її в мене немає((
Однозначно зміни будуть. І ви їх точно не пропустите)) Але вони не переживатимуться як зрив голови або удар блискавкою. Вони «проступлять» поступово, повільно, плавно, через час. Але ґрунтовно, надовго, назавжди. Вони не зникнуть «з ударом годинника» (наприклад, у якихось інших ситуаціях, інших контекстах або коли ми закінчимо нашу роботу), вони назавжди залишаться вашими – адже ви їх напрацювали.
І ті перші зміни, які можна буде зафіксувати через місяць, – це саме лише перші ознаки, симптоми, паростки, які показують нам (мені, до речі, також, бо я не телепат), що ми рухаємося в правильному напрямку. Це лише перший крок. Маленький крок. Але без якого великого шляху просто не відбудеться.
І ось ще сум який – іноді ви бачитимете «відкати» в минуле. Вам буде здаватися, що ось наче вже якось краще все стало, а тут бац! і все зламалося знову. І, отже, насилу завойовані, напрацьовані зміни є настільки крихкими, їх так легко втратити, що, можливо, вся ця робота – довга, нудна, часто болісна – того не варта взагалі. Вона – просто викинуті гроші, даремно витрачений час, даремно докладені зусилля… Ось тут, до речі, можлива драма. Або навіть трагедія. Але я зазвичай тут же все псую))
Тому що, – кажу я, – такі «зновдвадцятьп’ять» – це тимчасово, і абсолютно ок, так що спокійно продовжуємо рух. Подібні ситуації – не відкати взагалі, у принципі: вони – не повернення на вихідні позиції.
Просто, по-перше, все нове потребує часу – воно має закріпитися, щоб «прорости», і, по-друге, кожна зовні така сама ситуація – швидше за все насправді не така сама. Вона, швидше за все, свідчить про те, що ми підступили до якогось нового пласта/аспекту/питання теми, над якою працюємо, і це круто, бо якби не працювали над цим раніше, то, можливо, до цієї точки не підійшли б взагалі. Розумієте? Є певна поступальність у «розгрібанні завалів» і багато речей у величезній купі просто не видно, поки не заберуться ті, що на поверхні.
Наративні психологи використовують для подібних ситуацій «відкату» класну метафору – вони називають це «вилазкою в стан ворога», в ході якої видобувається нова і дуже важлива інформація про нього (про проблему), яка без такої «вилазки» залишилася б недоступною.
Загалом, глибинна робота не буває яскравою та швидкою. Якщо ви хочете стійких змін, змін на рівні причин, а не тільки зовнішніх симптомів, готуйтеся до роботи не на місяць і саме до роботи. Просування потроху, дбайливе та екологічне, що не підсилює захисти, що враховує як особливості функціонування психіки взагалі, так і ваш власний темп, ніколи не буває бліцкригом. Принаймні тут, не в чарівному світі Гаррі Поттера)
Я, до речі, загалом не маю нічого проти екшену. І казки, до речі, дуже люблю) Як літературний та кінематографічний жанр, правда. І Земфіру обожнюю. Якщо ви любите таке в терапії – ок, зараз це легко знайти) Просто не в мене. Я в роботі нудна.
фото Т.Лобас
Дізнатись, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: внутрішні зміни, консультування онлайн, ольга кляпець, психолог онлайн, психологічна допомога, психологічна робота, психологічні консультації, робота з психологом Рубрики: Про психологію і психологів
