Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
Скільки б разів я не збиралася не підбивати жодних підсумків року, це не виходить ніколи. Ну, час просто такий, час «між», час переходу.
У такі між-часи самі по собі просяться якісь зв’язки, роздуми про те, що було, і загадування того, що буде.
Коли під час медитації приходять якісь думки – а вони приходять, це ж нормальна властивість нашого розуму – пропонується не критикувати ні їх, ні самого себе, а просто «подивитися» на них і м’яко повернути увагу на фокус медитації (наприклад, на дихання). Є навіть така класна метафора – ви сто відсотків її не раз зустрічали – про те, що медитація схожа на те, коли ти лежиш, дивлячись у небо і проводжаючи поглядом хмари, що напливають час від часу. Небо ніколи не буває
Не знаю як у кого, а у мене вся стрічка фб забита закликами якось себе покращити – стати більш ефективним(ою), успішним(ою), красивим(ою), і завдяки цьому – більш щасливим(ою). Ця ідея виглядає дуже логічною: моє життя не таке, яке б я хотів(ла) – зі мною щось не так – я знаходжу що, працюю над цим – і опа! ось воно щастя!
Швидкість – це різновид екстазу, подарований людині технічною революцією. М.Кундера.
Перше, що спадає на думку, коли замислюєшся про сучасний світ і життя в ньому, – це вічний поспіх. Ми весь час кудись поспішаємо, запізнюємося, намагаємося втиснути в один день безліч справ, кожна з яких мега-мега важлива, термінова, невідкладна… Тому, щоб встигнути, ми робимо їх одночасно. І називаємо себе багатозадачними.