Nulla vehicula fermentum nulla, a lobortis nisl vestibulum vel. Phasellus eget velit at.
Call us:
1-800-123-4567
Send an email:
monica.wayne@example.com
У кожній сварці, у кожному напруженому моменті зі своєю підліткою ловлю себе на страху втратити з нею контакт, зробити їй боляче, натиснути, стати причиною її негативних почуттів, і, відповідно, на бажанні терміново повернутися до образу «хорошої мами» – все купити, всі питання закрити, з усіма розібратися, облизати свою бусинку і здути з неї всі порошинки.
Він: Я тебе кохаю.
Вона: Що, прям як дорослі?
Він: Ні, по-справжньому.
Для мене розмови батьків про те, що часи не змінюються, що злочинці були завжди і завжди дітей викрадали, вбивали та ґвалтували, схожі на спробу скинути з себе відповідальність за безпеку своїх дітей.
Останнім часом батьки часто скаржаться на безініціативність, пасивність дітей. «Він нічого не хоче! Кидає все, де потрібні навіть мінімальні зусилля!», «Їй аби нічого не робити! Загоряється і кидає!», «Каже, що хоче добрі оцінки, але навіть домашні завдання не робить! Я все життя працюю – не присяду, то звідки ж ця лінь?!»
Кожнен сучасний батько чи мати знає, наскільки важливою рисою характеру є цілеспрямованість. Так, без неї ніяк: досягти будь-якої мети можна лише діючи, прикладаючи до цього зусилля. А це означає, що успішною може бути тільки та людина, яка, по-перше, знає, чого хоче, і, по-друге, діє у вибраному напрямку. Як же допомогти дитині стати цілеспрямованою?