02.05.2018 · Olga Kliapets ·
Проста формула надихаючої критики
Критика – штука корисна та потрібна. Вона дає нам зворотний зв’язок про те, що ми робимо, і допомагає нам це робити ще краще. Вважається, що дорослі люди повинні вміти витримувати критику: вислуховувати її з вдячністю, брати до уваги і наступного разу враховувати. Ну, чи не зважати, якщо для цього є аргументи. А якщо вона сприймається болісно, то той, кого критикують, має проблеми з самооцінкою. Наслідком такого «вважається» стає те, що навіть якщо критика нас ранить і зачіпає, ми посміхаємося, вислуховуючи неприємні для себе речі і говоримо «дякую, наступного разу я постараюся», хоча намагатися якраз більше й не хочеться. Або, навпаки, агресивно пручаємося, і вся користь такого погляду-з-боку проходить повз.
Спробуємо розібратися, що впливає на наше сприйняття критики. Інтерпретація будь-якого повідомлення (у нас – критики), що надходить від комунікатора (у нас – того, хто критикує) реципієнту (у нас – тому, хто критикується), залежить від 3 ФАКТОРІВ:
- особливостей комунікатора;
- особливостей реципієнта;
- особливостей самого повідомлення.
З першими двома факторами все більш-менш зрозуміло: якщо той, хто критикує, не є значущою людиною та/або експертом у цьому питанні, критика просто не сприймається всерйоз. Якщо той, кого критикують, не впевнений у собі і має низьку самооцінку, будь-яка критика сприймається як удар по самооцінці чи особиста образа.
А що ж із третім? Якщо людина, яка любить, намагаючись не образити, каже м’яким тоном, щось на кшталт: «Ось якби ще й солі трохи більше…» про суп, або: «А там було тільки такого кольору?» про светр, або: «А якби тут ще ось так зробити, було б взагалі чудово!» про якийсь проект — що ж тут такого болючого? Чому замість дій у зазначеному напрямку той, кого критикують, вибирає не варити суп взагалі, більше не вибирати подарунки та просто дарувати гроші, кинути проект тощо?
А ось що. Тут не вистачає найважливішого елемента конструктивної критики: визнання цінності зробленого, значущості мотивів, часу та зусиль, вкладених для отримання результату. Простіше кажучи, ЛЮДИНУ СПОЧАТКУ ТРЕБА ПОХВАЛИТИ. Не брехати! Наприклад, із бажання зробити їй приємно. А перевести фокус СВОЄЇ УВАГИ та помітити те, що подобається. І, помітивши, обов’язково проговорити: «Слухай, таке шикарне м’ясо! І рецепт якийсь незвичайний!», «Ух ти яка модель! Як мені йде! А нитки які м’які!». Причому постаратися похвалити якомога детальніше, помітити якнайбільше плюсів і обов’язково сказати про кожний з них. І лише потім, після ґрунтовного та ретельного обговорення позитивів, висловити свою пропозицію щодо покращення. Погодьтеся, така критика, яка почалася з визнання цінності цього самого супу і часу, витраченого на його приготування, викликає лише бажання зробити ще щось смачненьке. Отже, хочете змін – КРИТИКУЙТЕ ПРАВИЛЬНО!
Надихаюча Критика = Позитивні Аспекти (мінімум 2/3 часу) + Негативні Аспекти (максимум 1/3 часу)
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: взаємоповага, взаєморозуміння, відносини, знецінення, конфлікти, критика, образа, образливість, прихована агресія, спілкування Рубрики: Про відносини
