16.02.2018 · Olga Kliapets ·

Зрада: чому?

Якщо Вам цікаво, чому чоловіки та жінки зраджують один одному, як виходить, що зраджують із «колишніми», і що, власне кажучи, робити, щоб від цього якось уберегтися, це стаття для Вас! План такий: спочатку поговоримо про подружню зраду загалом і про її причини, потім зупинимося на особливостях зради з екс-партнером, та й закінчимо тим, як усю цю інформацію можна застосувати собі на благо.

ЗРАДА ЗАГАЛОМ

Заглибившись у літературу, здивувалася широкому обговоренню теми у сфері так званої «популярної» психології та порівняно малій увазі, присвяченій їй вченими. Проте дослідження таки є.

Наприклад, представлено безліч досліджень поширеності даного явища. В них показується, що, всупереч поширеній думці, жінки зраджують зовсім не рідше, ніж чоловіки. Проводяться різні дослідження, присвячені пошуку зв’язку між схильністю до зрад і будь-якими зовнішніми ознаками (наприклад, з довжиною пальців, їх співвідношенням, рисами обличчя тощо). Приміром, нещодавно вчені з Оксфорда заявили, що люди з довгим безіменним пальцем більш схильні «ходити наліво».

Вивчаються причини адюльтерів. Показано, що причини зрад жіночих і чоловічих сильно відрізняються: чоловіки найчастіше зраджують своїм благовірним через сексуальну незадоволеність у шлюбі або просто так, спонтанно, для надання життя більшої яскравості, а жінки – у зв’язку з емоційною незадоволеністю, а також зі втомою від монотонності сімейного побуту. Пояснюється, чому саме так: чоловік — самець, природна «сутність» якого полягає в полігамності, метою якої є «запліднення» якомога більшої кількості самок, а жінка – «хранителька вогнища», запрограмована на моногамність для оптимізації умов виживання свого потомства. Як одна з причин зради, що поєднує і чоловіків, і жінок, виділяється помста. У будь-якому випадку стверджується, що зради прямо випливають із сімейних та особистісних проблем, і детермінуються «біологією».

«Порившись» на різних форумах, можна помітити, що повсякденна свідомість багато в чому солідарна з вченими: чоловічі зради асоціюються з невгамовним сексуальним апетитом, а жінки, що зраджують, видаються нещасними жертвами, яких штовхнули на цей аморальний вчинок абсолютна безпросвітність сімейного життя і жахливий з різних боків чоловік. І навіть публікації, авторами яких є чоловіки, часто містять питання на кшталт «Що я зробив не так?».

З одного боку, важко не вірити цифрам. З іншого, особисто я маю підозру, що дослідники заангажовані. Адже зрозуміло, що результати будь-яких досліджень сильно залежать від посилок, на яких стоять вчені. І якщо вони поділяють цей «біологізований підхід», то й інструменти формують відповідні (пам’ятаєте про форми зі статті «Ваша проблема не дуже-то і ваша…»?) І питання формулюються, виходячи з очікуваних, передбачуваних відповідей. Вірити таким дослідженням чи ні, вирішувати, звісно, Вам, але особисто я вважаю, що і чоловіки, і жінки – насамперед люди.

Так, безумовно, гендерні відмінності в нашій поведінці, у тому числі й у готовності «ходити ліворуч», існують, але вони скоріше соціально сконструйовані, аніж біологічно зумовлені.

А «віра в біологію» досить вигідна позиція. Причому, як чоловікам, так і жінкам. Чоловікам – бо ніби дають індульгенцію на адюльтер: це не я, це просто інстинкти! Жінкам – дозволяють зняти почуття провини – це ти мене до такого довів! – І, змінивши, жити спокійно далі. Та й з приводу проблем як причини – також дуже схоже на пошук виправдання. Але навряд чи таке зняття із себе відповідальності сприяє щастю, як сімейному, а й особистісному. Зрада – це цілком СВІДОМА дія, ну навіщо собі брехати? Якщо є проблеми, їх необхідно вирішувати, працюючи над собою і своїми сімейними відносинами. А зрада – не лише легкий, а й безглуздий у цьому сенсі шлях.

До речі про усвідомленість: в якості частого виправдання свого вчинку люди, що зрадили, як чоловіки, так і жінки, висувають АЛКОГОЛЬ. Ну… теж, як на мене, така собі відмазка… Посудіть самі, скільки треба випити, щоб опинитися в настільки несвідомому стані, щоб зробити те, що робити не хочеш в адекваті?

Чи можна взагалі щось зробити у такому стані? Так, «вдрободан» п’яні часом не контролюють свої фізіологічні реакції, але це може проявитися в калюжі під ними, але аж ніяк не в любовних подвигах! Хоча вчені кажуть, що легкий ступінь сп’яніння спонукає сексуальні бажання і послаблює моральні заборони… Але ж ЛЕГКИЙ! А за неї свідомість зовсім не відключається!

Так що я особисто вважаю, що основною причиною подружньої зради є складності у зрадника з прийняттям відповідальності. Певна інфантильність: хочу – беру і роблю! У зв’язку з якою людина і нехтує своїми зобов’язаннями перед партнером і сім’єю загалом, йде на поводу задоволення виключно власних потреб, обираючи легкий шлях – швиденько втішитися, замість складнішого – почати вирішувати свої особистісні та сімейні проблеми та розбиратися з власними почуттями.

Тепер про ЗРАДУ З КОЛИШНІМ (ЬОЮ). Для початку зауважу, що все сказане вище має місце бути і в даному випадку. Проте є певна специфіка.

Зрозуміло, що ідеальне сімейне життя буває тільки в рекламах, а в будь-якій реальній сім’ї трапляються ті чи інші проблеми та складності. І в цих самих складностях буває велика спокуса почати думати в ключі «а ось якби в мене був інший чоловік (дружина), цього б не було!». Наявність досвіду попередніх взаємин видозмінює ці думки убік «а от якби я залишилася(ся) з ____…».

При цьому і пам’ять з нами грає злий жарт, послужливо підтягуючи і посилюючи позитивні спогади (а вони в будь-якому випадку були, навіть якщо колишній сильно нагадив в душу), і нівелюючи негативні. І, якщо в цей момент життя випадково підкидає зустріч з колишнім (ьою), ох… спокуса перевірити це саме «а що було б, якби…» і легко і швидко отримати те, чого зараз так не вистачає, може стати неймовірно сильною.

Другою особливістю такого варіанту зради є ось яка штука. Людина, яка колись була близькою, вже ніколи не стане зовсім чужою. І неважливо, чому стався розрив, і скільки болю він завдав. Наша душа – не жорсткий диск комп’ютера, і стерти пам’ять, щоб почати жити з чистого аркуша, можливо лише у разі амнезії. Цим і пояснюються історії про «почуття, що раптово спалахнули». А тому цнотливий результат зустрічі з колишнім(ьою) апріорі передбачає необхідність значно більшої особистісної відповідальності, ніж у ситуації просто щоденного контактування з різними, часом дуже привабливими людьми.

І третє. «Колишній» — це часто не просто людина, з якою колись були близькі стосунки. «Колишній» – це частина життя. В якій ми були молодшими, веселішими, яскравішими, гасили в клубах/ їздили на рибалку/ ходили в похід тощо. В якій, можливо, було менше проблем, обов’язків, рутини… І зустріч із ним/нею стає зустріччю з самим собою тодішнім: з чимось нездійсненним та недосяжним на сьогоднішній день, але в яке можна на пару годин повернутися… Буває непросто відмовитися від цього, зупинитися і зрозуміти, що в одну річку двічі не увійти, і що всі ці проблеми з дітьми, соплі-слини, каструлі-плінтуса нікуди не подінуться, що вони – невід’ємна частина будь-якого сімейного життя.

Але сумувати не варто. Кожна наступна зустріч з колишнім(ьою) буде переживатися значно легше. І, можливо, до зустрічі так 5 (або 15?) точка-таки буде поставлена, колишній(а) буде, нарешті, «відпущений» і перетвориться просто на одного зі «старих знайомих» і не більше.

І, нарешті, ЩО РОБИТИ? Для початку прийняти, що життя – штука складна та багатогранна. У ній буває всяке і тому краще не зарікайтеся, ні щодо себе, ні щодо партнера.

Наступне. Ви не можете жодним чином зробити так, щоб Ваш партнер Вам не зраджував. Не допоможуть ні жорсткий контроль, ні повне розчинення в іншій людині. Навіть якщо Ви вивчите всі можливі рецепти страв всіх народів світу, накачаєте куди тільки можна силікон і виконуватимете всі вимоги Вашого чоловіка, навіть якщо Ви «по першому клацанню» задовольнятимете всі примхи Вашої жінки і носитимете їй щодня оберемки квітів… Але це зовсім не привід перестати намагатися зробити приємне коханій людині. Просто не ламайте себе і, роблячи їй приємне, не забувайте про себе і про те, що приємно Вам. Але гарантій жодних. Дії Вашого партнера – це сфера виключно ЙОГО відповідальності.

Однак Ви відповідальні за власну поведінку. Так, буває непросто у сімейному житті. Бувають конфлікти. І непорозуміння. І взаємні образи. Бувають відрядження. І багато іншого.

І поява складнощів – зовсім не привід полегшувати собі життя та «йти ліворуч». Це привід об’єднуватися з партнером для їх подолання. Якщо для Вас цінні стосунки, сім’я, емоційний добробут усередині Вашого сімейного світу, ви можете зробити дуже багато для спільного щастя. І це ВАША сфера відповідальності.

І останнє. За великим рахунком, навіть такий жорсткий удар, як зрада, може не тільки зруйнувати сім’ю, а й зміцнити її. На якомусь новому рівні. Адже завдяки їй, подружжя іноді дає собі право почати говорити про те, що не влаштовувало довгі роки, але чомусь «тихо мовчалося в ганчірочку». Так, це буде дуже непросто. І вимагатиме колосальних зусиль від обох партнерів. Адже довіру дуже просто втратити, але так складно повернути…

Психолог Вам на допомогу!

Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.

Теги: адюльтер, відносини, довіра, подружня зрада, сім'я, сімейна психологія, сімейне щастя, сімейні відносини, сімейні конфлікти Рубрики: Про відносини