22.02.2024 · Olga Kliapets ·
«Слабкості» та «сила»
Будь-яка наша вразливість може стати нашою суперсилою.
В принципі мене можна назвати тривожною людиною. І тут, за великим рахунком, неважливо, чому так вийшло. Чи індивідуальні особливості нервової системи, чи життєвий досвід… яка різниця? Факт залишається фактом: «Я довіряю Всесвіту і розслабляюся … Він мене любить … Будь що буде … Оммммм …» – точно не про мене.
Це, безумовно, відбивається на моєму житті. Скільки б років і як би посилено я над цим не працювала, я все одно не зможу повністю відпустити контроль і до певної міри залишатимуся людиною, що постійно аналізує те, що відбувається навколо і всередині, що передбачає різні варіанти розвитку подій, що продумує наперед кроки при різних розкладах.
Але тут у мене постає питання: а чи треба взагалі?
Зрештою, саме я можу намалювати в уяві 100500 варіантів, врахувати ризики та «підводні камені», проаналізувати ймовірність кожного та убезпечити себе та своїх на їх випадок. Тут просто важливо, по-перше, нагадувати собі, що в кожному з цих 100500 варіантів є багато позитивних моментів, які теж непогано б враховувати, і, по-друге, що є речі, які контролювати і на які впливати я, в принципі, не можу. А ,значить, це місце для «розслабитися».
Я і схему собі придумала, якою йду, коли думки про майбутнє стають настирливими.
Я запитую себе письмово:
1) Що може бути? – тут моє завдання накидати найстрашніших страхів у великій кількості, написати всі побоювання, які лізуть у голову, не чинити опір жодному, навіть зовсім нереальному.
Не забувати, що крім цих страшних і жахливих, можуть бути й офігенні варіанти, не забувати і їх, і теж написати все, що спадають на думку, не відкидаючи нічого.
2) І що тоді буде? – Попрацювати над кожним варіантом, давши волю фантазії: побачити і найгірші варіанти розвитку кожної ситуації, якщо побоювання підтвердяться, і найпрекрасніші.
3) Це точно реально? – викреслити зовсім фантастичні … типу заберуть інопланетяни, путін розкається, прилетить чарівник, не зможу попросити про допомогу і т.д.
4) І що я зроблю? – почати працювати з рештою: для кожного негативного варіанту продумати як реагуватиму, що робити у відповідь, якщо він таки настане; для кожного позитивного – як я це використовую для досягнення своїх цілей та бажань.
Я впевнена, що це моя супер-сила – мінімізувати ризики та посилювати переваги ситуацій. Бо я довіряю Всесвіту (брешу, просто я не думаю, що йому є якась справа до кожного з нас), але разом з тим, щоб мені було в ньому добре жити, мені необхідно розуміти, на що саме я можу впливати і яке віяло моїх можливих рішень у кожній точці мого життєвого шляху, а також включатися в цей процес у міру своїх можливостей.
Я завжди вибираю свій шлях, і навіть тоді, коли від мене мало що залежить, я знаходжу залежне від мене і намагаюся прийняти найкраще в умовах, що склалися.
Дізнатись, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: автор життя, автор свого життя, довіра до простору, прийняття себе, самоприйняття, точка спокою, тривога Рубрики: Про життя
