07.09.2019 · Olga Kliapets ·
Про особистісні кордони та близькість з іншими
Знаєте, чому так складно навчитися вибудовувати свої кордони? Тому що головною причиною порушених кордонів є страх самотності. Якщо людині здається, що лише ціною відмови від себе – від своїх бажань, потреб, точок зору, переконань тощо – вона може мати близькі стосунки з іншою людиною, то вона постійно перебуває в ситуації вибору між «близькістю, але без Я» і «Я, але без близькості».Ця дилема «або-або» стоїть перед нею завжди, щодня, щогодини, і при кожному прийнятті рішень, як у визначаючих життя, глобальних ситуаціях, так і в дрібних, повсякденних, побутових, актуалізує страх самотності. З кожною відмовою від себе Я стає все складніше чути, і через якийсь час воно взагалі перестає відчуватися. Людина настільки звикає себе не помічати, що може навіть забути про потреби власного тіла.
Одна моя клієнтка каже: «Психологи зараз багато пишуть про те, як будувати кордони, але при цьому ніхто не розповідає, як з ними жити. Працюючи над собою, я стала набагато краще розуміти і відчувати себе, я нарешті відчула себе «в праві» і полюбила себе такою, якою я є, але… все моє життя від цього летить у прірву. На думку чоловіка, я стала егоїсткою, і наші діти страждають від того, що я почала викроювати час для себе. Мої родичі не розуміють, чому я – яка завжди першою приходила всім на допомогу, в будь-який час дня і ночі відкладаючи все, чим би в цей час не займалася, тепер дозволяю собі говорити «ні»… Я не знаю, що з усім цим робити. Я не знаю, як мені краще. Адже всі ці люди – це те, що є моїм життям…».
Але близькість можлива і інша. Така, що не передбачає відмови від себе, а, навпаки, включає всі «Я» учасників взаємин. У якій кожен «бачить» кожного, і, люблячи один одного і піклуючись один про одного і про стосунки в цілому, приймає та поважає іншого. Отже, і його думки, і його цінності, і його почуття, і його бажання.
Дуже непросто побудувати такі стосунки з людиною, яка звикла систематично порушувати чужі кордони. Яка впевнена у тому, що має якісь привілеї, і все навколо має крутитися виключно навколо неї. Іноді це взагалі неможливо. Адже стосунки творяться двома. І без готовності другої сторони говорити, чути, обговорювати та змінювати те, в чому погано партнеру, нічого не вийде. Проте, як на мене, все одно варто спробувати. Зрештою, на кону стоїть не багато не мало – а власне життя, його якість, а найчастіше і тривалість.
Так, спочатку не уникнути конфліктів і складнощів. Оточуючі звикли, що їм у всьому догоджають, у всьому допомагають, скрізь закривають, і вони давно забули, що крім них є ще й Ви, а у Вас є якісь власні бажання, плани та мрії. Швидше за все, Ви втратите свій імідж «хорошої» людини/дружини/чоловіка тощо, яка завжди на підхваті, завжди готова зробити все, що потрібно і навіть більше, вирішить усі питання, закриє всі дири тощо – зручної людини, якою так легко маніпулювати. Можливо навіть, що Вас почнуть сприймати як агресивного/у, адже спочатку відстоювання своїх кордонів швидше за все буде виглядати занадто наполегливо, «з перегином».
Адже це дуже непросто – так довго маючи у фокусі уваги почуття чиї завгодно, тільки не свої, здійснюючи бажання будь-чиї, але не власні, відмовляючи собі в собі ж, раптом знову відчути своє «Я» і дозволити йому проявитися. Проте не варто переживати. Через певний час «свобода від» трансформується у «свободу для». Просто всьому новому, щоб прорости, потрібний час. І, безперечно, практика.
Оточуючі поступово адаптуються, і стосунки з ними налагодяться – але вже зовсім в іншій якості. Тепер у них будете і Ви. До речі, ніхто не скасовував можливості вибачитися в інших, якщо Вам здається, що в чомусь «переборщили». Люди, які люблять і поважають Вас, зрозуміють і пробачать. Підуть лише ті з них, кому Ви новий(а) – незручний(а), хто не хоче або не може бачити у Вас людини, рівної собі, кому вигідно, щоб Ви й далі «заслуговували» на їхню любов, на яку насправді маєте право апріорі.
І наостанок: наявність кордонів зовсім не означає закритості. Здорові кордони є гнучкими і говорять про розбірливу відкритість світу, що дозволяє вільно говорити «так» тому, що влаштовує та радує, і «ні» тому, що заважає та засмучує. І «Ні» і «Так» у будь-яких відносинах – це розгорнуті повні речення, що не потребують жодних виправдань.
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: близькість, взаємоповага, взаєморозуміння, відносини, кохання, межі, самотність, сім'я, сімейна психологія, сімейні відносини Рубрики: Про відносини
