07.07.2020 · Olga Kliapets ·
Змінюватися та змінювати. Письмові практики.
Я завжди активно використовувала письмові практики в якості домашніх завдань, які даю своїм клієнтам. Але лише кілька років тому, натрапивши на роботи А. Прогоффа, Дж. Пеннебейкера та Д. Кутузової, усвідомила всю їхню міць. Тепер я рекомендую письмо вже не лише як «добавку», але й як «самостійну страву». Та й сама тепер багато пишу))
Письмо – справді дуже корисна штука.
Воно дає можливість ненадовго вийти з потоку переживань, стати осторонь і подивитися звідти на власне життя. Ви не повірите, скільки відкриттів відбувається завдяки цій дистанції. Просто при «думанні про» так не відбувається.
Крім того, процес написання – це можливість сповільнитись. Адже ми пишемо набагато повільніше, ніж думаємо і говоримо. І письмо стає процесом усвідомлення та «розкладання по поличках» своїх почуттів та думок. Виписати пережите – значить, не просто «виплеснути його на папір чи екран», виписати — це означає зробити його більш контрольованим, зрозумілим і побачити, як на нього можна впливати.
Особисто я волію використовувати структуровані письмові практики. Структуроване письмо не схоже на звичайне ведення щоденника, написання «потоком», коли людина пише, що і коли захоче, і про те, що їй в конкретний момент актуально. Структуроване письмо передбачає написання відповідей на питання, що наводять на роздуми.
Мета цих питань – допомогти вискочити з «накатаної колії». Думаючи про щось на самоті, ми робимо це звичним для себе чином. Знаєте, як у випадку із заїждженою платівкою, яка просто не може видати іншу мелодію? А питання, які наводять, приходячи ззовні, від іншої людини, непомітно розхитують звичну стабільність і допомагають вийти за межі цього «заїждженого» місця. А вже на новій території, за межами знайомого та звичного, ми можемо побачити те, що відбувається з нами, з абсолютно несподіваного боку і, можливо, знайти абсолютно нові рішення.
Такий «діалог» з іншою людиною допомагає зрозуміти, як що влаштовано, дозволяє розпізнати власні розумові шаблони та поведінкові звички, розвинути творчі здібності, усвідомити, чому я повторюю одні й ті самі помилки. У процесі написання відповідей нібито само собою проступає розуміння, чого хочеться від життя, і чи виправдані ці очікування, усвідомлюється, наскільки написані плани взагалі відповідають реальності, чи підходять поставленим цілям кроки, що здійснюються, тощо.
Ці питання, можливо, ми б ніколи собі не поставили, або ж поставили, але в якійсь іншій формі чи іншими словами.
І саме завдяки такій «присутності» іншої людини — з іншим поглядом на життя і, відповідно, іншими запитаннями, ми й можемо зійти з «протоптаної доріжки» та побачити свою ситуацію в іншому світлі.
Структуроване письмо не просто фіксує те, що відбувається. Воно змінює того, хто пише.
«Як ми знаємо тепер із нейронаук, це веде до створення нових синаптичних контактів між нейронами, і згодом може досить помітно змінити структуру нашого мозку. Письмове слово — це практика самонаправленої нейропластичності» (Д.Кутузова).
Проте, щоб письмові практики принесли свій цілющий ефект, про них треба дещо знати.
По-перше, це не психотерапія та замінити її ніяк не може. Якщо Ви чуєте голоси, якщо у Вас скачуть думки, важкий депресивний стан, посттравматичний розлад тощо, письмо не лише не замінить роботу з фахівцем, а й може посилити Ваш стан, погіпшити його. Д. Кутузова порівнює письмові практики із веденням здорового способу життя, яке, як Ви розумієте, саме собою лікувати ніяк не може.
По-друге, дуже важливо, щоб Ви писали не для читачів, а для самого себе. Ніхто не повинен турбувати Вас, доки Ви пишете, і ніхто не повинен мати можливість прочитати написане. Впевненість у тому, що текст не стане доступним стороннім очам, істотно впливає на ефект, який Ви отримуєте.
По-третє, в процесі написання не захоплюйтеся надто сильно, не занурюйтесь глибоко: так, цей текст про Вас, але Ви зараз – не лише його герой, а й автор. Найкраще ставити будильник і закінчувати письмо за його сигналом.
І останнє. Не силуйте себе. Якщо чомусь Вам не хочеться писати, якщо Ви відчуваєте надто сильні почуття і хотіли б заспокоїтись, не змушуйте себе. Немає жодних нормативів, немає ніяких «належно» – довіряйте собі, припиняйте писати і в жодному разі не лайте себе.
Якщо Вам цікаво розібратися в письмових практиках глибше, запрошую Вас на семінар, де Ви навчитеся писати так, щоб ставало легше!
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: лист, особистісний розвиток, письмові практики, психологія, розвиток, сам психолог, самоаналіз, самодопомога, саморозвиток, структуровані письмові практики, щоденник Рубрики: Про психологію і психологів
