01.03.2018 · Olga Kliapets ·
Чому співробітники Кремнієвої Долини не купують своїм дітям смартфонів?
Останнім часом все рідше можна побачити дітей без девайсів: навіть на дитячому майданчику частою є така картина: якась дитина сидить зі смартфоном, інші обліпили її з усіх боків і зосереджено дивляться на дисплей. Діти не катаються на гойдалках, не з’їжджають з гірки, не «готовлять» «пиріг» з «муки»-піску з «горішками»-камінцями. Батькам, безумовно, дуже зручно – можна не напружуватись, не розмовляти з дітьми, не грати з ними тощо. Можна спокійно поспілкуватися з кимось або почитати новини у своєму смартфоні. І дітям начебто непогано…
Однак чи непогано справді? Дослідження демонструють, що дедалі більше дітей із раннього віку є digital-залежними. При цьому батьки наполегливо не бачать у цьому проблеми. Вони, навпаки, зустрічають із радістю раннє освоєння дитиною різних девайсів-гаджетів, вважаючи це ознакою високого інтелекту їхнього чада, провісником його майбутньої успішності в житті. Особливо дбайливі закачують розвиваючі іграшки…
У дошкільнят дуже легко виникає digital-залежність і проявляється вона у цьому віці як бажання постійно отримувати нову інформацію, нові стимули, нові враження. Дітям все дуже цікаво, і перегляд мультфільмів, нові ігри, пошук картинок у Мережі може стати майже нав’язливим станом. Клік-клік. Клік-клік. І так без зупинки.
Результат – сенсорне перевантаження – стан, що настає внаслідок перевантаженості мозку і нервової системи настільки великою кількістю сенсорних впливів від однієї або більше сенсорних систем, що мозок не здатний обробити і проаналізувати інформацію, що надходить. Тобто це ситуація, коли довкілля стає джерелом більшої кількості стимулів, ніж та, на яку індивід здатний звернути увагу або яку він може обробити. Вона може статися з будь-якою людиною, проте найбільшою мірою їй піддаються особи зі слабкими психічними ресурсами. Такі як, наприклад, діти.
Сучасне життя і так сприяє розвитку сенсорного перевантаження у дітей: велика кількість різних «розвивалок», постійний поспіх, шуми на вулиці та вдома, навал візуальних стимулів (реклами, вітрини, вогні тощо). А якщо ми ще їх саджаємо перед екраном…
В результаті маємо, з одного боку, втому, зниження психічної активності, що проявляється у стрімкому зменшенні пізнавальної та творчої активності дитини. А з іншого, діти розучаються жити без цього перевантаження. Вони не вчаться самостійно структурувати час. Вони не можуть вигадувати ігри та займати себе. Вони стають «вічно голодними» споживачами стимулів, які потребують того, щоб їх весь час якось розважали. При цьому враження не встигають проживатись і стати переживаннями – увага тут же перескакує на щось нове. Так пересиченість обертається хронічним дефіцитом, а активність у віртуальному просторі поступово замінює активність у реальному житті, яке тепер починає сприйматися як нудне, одноманітне, нецікаве.
Найкращим рішенням проблеми digital – залежності сучасних дітей є її уникнення. Саме так вважають співробітники таких гігантів Силіконової долини, як Google, Apple, Yahoo, Hewlett-Packard та ін. І відправляють своїх дітей до шкіл без комп’ютерів. Та й удома взаємодія з екранами не заохочується.
Як уникнути? Дуже просто – не купувати дитині девайс. І повірте, підстав для занепокоєння, що дитина щось не встигне у зв’язку з цим, щось упустить тощо, немає. Свого часу вона дуже легко і швидко освоїть комп’ютерну грамотність і буде таким самим впевненим «плавцем» у «морі» Цифри, як і дитина, яка проводить у ньому життя з раннього дитинства.
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: батьки і діти, безпека дітей, гаджети, гаджети шкода, дитяча психологія, діти, діти та смартфони, залежність дитини, інтернет залежність, сенсорне перенавантаження Рубрики: Про дітей та батьків
