12.04.2019 · Olga Kliapets ·
«MEMENTO MORI»
Скрізь і всюди зараз активно просувається ідея, що ми можемо зробити зі своїм життям все, що завгодно. Що ми є Творцями своєї реальності. Що Всесвіт рясний. І якщо нам у житті все-таки чогось не вистачає, значить, ми неправильно формулювали свої бажання та цілі, недостатньо вірили в їхнє здійснення, погано чи не в тому напрямку працювали над ними тощо. Коротше, самі винні. «Думай позитивно – і все буде!».
Вірячи в це, люди відчувають провину і сором, якщо раптом виявляють себе нещасними і неуспішними, якщо вийшло не так, як хотілося, якщо життя вийшло не схожим на намальовану до того в голові ідеальну картинку. І починають ще старанніше покращувати себе – візуалізують бажане майбутнє, промовляють афірмації, скуповують книги з саморозвитку, освоюють різні духовні практики, відвідують семінари, шукають модних гуру, коучів та психологів – і судорожно намагаються створити для себе бажану реальність.
Переживання особистісної неспроможності – не єдиний негативний ефект домінування цієї ідеї. Б. Хелд, американський професор психології, каже, що результатом розповсюдження цієї «тиранії позитиву» є також відчуження від людських страждань. Як своїх, так і чужих. Люди розучуються зустрічатися з болем, розучуються його переживати. «Все, що не робиться, все на краще» – і ми вже не можемо дозволити ні собі ні іншим говорити вголос (та навіть і думати часом), що іноді буває все дуже, дуже, дуже погано. Просто жахливо. «Дивись на це позитивно!», «Навіть хвороби посилаються нам як корисний досвід!», «Знайди в цьому позитив і все буде добре!» – найгірші фрази, які можна сказати людині в біді. Собі у тому числі.
Але чи справді все на краще? Чи все залежить тільки від нас? Чи справді все можливе, все нам підвладне? Чи, може, є певні речі, на які ми не в силах вплинути?
Занурившись у літературу, знайшла в несподіваному для себе «місці» протилежну цій всюдисущій ідеї позитиву думку, яка мені особисто дуже відгукується. Це вчення стоїків (з’явилося близько 300 до нашої ери). «Пам’ятай про смерть» – говорили ці філософи. Люди не всесильні, і в житті іноді трапляються події незалежно від того, чи вони хотіли їх. Ми нічого не можемо зробити з багатьма хворобами, війною, тайфуном, смертю. І ще з багатьом у нашому житті. Лише прийнявши цю даність буття, ми можемо зрештою почати цінувати своє життя. Таким, якою воно є. У всій його повноті. Так, багато що ми не в змозі «подолати» — тобто взяти та усунути. Але ми можемо з цим примиритись. Але ми можемо з цим примиритись. І припинити вимагати від себе героїзм, який все одно ні до чого не призведе.
Сенека, один із найвидатніших представників стоїцизму, пропонував своїм учням практику, яку на противагу «позитивній візуалізації» можна було б назвати «негативною візуалізацією», — якнайчастіше уявляти собі, ніби те, чого найбільше в житті боїшся, сталося. Повністю сконцентруватися на негативі. Пережити його сповна. Щоб змиритися. Тільки так, на його думку, можна перестати бути рабом свого страху. Тільки так можна почати цінувати все хороше, що є в житті (а воно точно є), відчути подяку за нього і почати йому радіти. У всіх – й у великих та у дрібних – його проявах. Отже, тільки так можна навчитися бути щасливим.
Не знаю як ви, а я, мабуть, пробуватиму. Мені здається, що в цьому є сенс.
P.S. Фото з https://www.facebook.com/alexander.v.grek/posts/2489240741104776 На ньому зображений южак – найсильніший у світі постійний вітер, король ураганів, що часто дме в Певеці. Починаючись раптово, він іноді забирає людські життя. Люди, які там живуть, готові до нього завжди. Навіть найменші діти чітко знають, як поводитися, коли він починається. І все одно після нього хтось не повертається додому.
Дізнатися, з якими питаннями я працюю, можна тут.
Теги: автор свого життя, конструювання життя, коуч, коучинг, низька самооцінка, обман, особистісна неспроможність, прийняття, страх майбутнього, творці реальності Рубрики: Про життя
